Прем'єра стрічки «Ойра» на Черкащині в листопаді минулого року проходила в три етапи: перша партія глядачів подивилася, вийшла, зайшла друга, а під дверима Будинку культури вже тупцяли наступні... Факт такого аншлагу в третьому ступені трапився не на індійській мелодрамі і не на американському блокбастері. «Ойра» — це художній фільм режисера-аматора Владислава Чабанюка, у якому знімалися і якому так чи інакше сприяли ті самі люди, які тоді штурмували місцевий кінозал. У столичному ж Будинку кіно відбулася презентація творчого дуету Владислава Чабанюка та Ганни Яровенко: Владислав представляв свою «Ойру», Ганна — документальну стрічку «Кіноманія», фільм про фільм, розповідь про те, як людина, попри все, робить свою мрію дійсністю.

На рівні сюжету інформація про те, що одна молода режисерка відкопала якогось сільського вчителя, котрий в себе на Черкащині знімає художні фільми, гуляла в навколокіношних колах. Прикольно! Ілюстрація старої істини, що світ тримається на диваках. Уява малювала трохи схибленого фанатика, схожого на філософа Фабіяна із «Вавилону ХХ», над яким посміюються односельці і на якого моляться діти. Правда, уточнення, що фільм зніматиме Ганна Яровенко, молода, але «міцно відома» режисерка, яка вже три роки успішно знімає документальне кіно в Москві, налаштовувало на хороший результат. І ось у Будинку кіно презентують фільм Ганни Яровенко «Кіноманія» і фільм її героя Владислава Чабанюка «Ойра». Усі прем'єрні ритуали виглядають сьогодні майже сентиментально через крайню нерегулярність таких акцій. Як завжди, виходить знімальна група, як завжди, кінокритик Сергій Тримбач каже вступне слово, як завжди квіти режисеру, як завжди хвилююче слово «винуватця» події. А тут — дві знімальні групи, два режисери, звичайні сільські жителі в ролі акторів, дружба-фройндшафт між знімальними групами на грунті спільної любові до кінематографа. Ось приклад: водій київської групи дядя Коля дуже переконливо зіграв військового пристава в картині «Ойра».