Світло молитви за людські долі

26.11.2010

Дорогі брати і сестри,

Українці, співвітчизники!

Ми продовжуємо те, що маємо продовжувати. Робимо те, що маємо робити.

Сьогодні по всій Україні та у світі вшановується пам’ять мільйонів невинних жертв Голодомору–геноциду.

Це роблять звичайні люди, незважаючи на формальності, владу, політиків.

Ідеться про людське.

Ідеться про українське.

Ідеться про ідентичність, національну, духовну, цивілізаційну приналежність.

Ідеться про особисту і національну гідність не бути байдужим, не забувати, не чекати, коли хтось зробить за тебе, а діяти і бути собою.

Так, це — питання національної, духовної і цивілізаційної приналежності. Хто ти, мій рідний брате? Українець чи духовний байстрюк? Людина духу чи варвар, байдужий до рідного народу, своєї землі і спільної долі?

Я відчуваю особливе хвилювання. Традиція, яку ми разом зробили загальнонаціональною, живе і житиме. Ця традиція — світла і свята.

Навіть найбільші супротивники наших ідей, противники самої України і українства усвідомлюють велику правду і колосальну силу справи, здійснену нами. Повернення правди про Голодомор — це велике змужніння нашого народу, чиї наслідки ще незримі, однак вони очікувані і сущі.

Ми сказали правду про Голодомор, щоб народ подивився собі в вічі. Щоб заглянув у велику безодню минулого, яке поглинало його дітей, державу, свободу і добробут. І усвідомив першопричину.

Наш захист — це ми. Це — готовність кожного бути нацією, не боятися свого імені, не зраджувати свого брата, не шукати ані чужих ідолів, ані столиць, не цілувати чужих клейнодів, а служити своєму стягові — він твоя воля, твоє життя і твоє майбутнє.

Пам’ять про Голодомор — це ліки, які рятують Україну від духовної летаргії і кончини у темних водах «чужих міров». І, найважливіше, це — світло молитви за конкретні людські долі. Це — найсвітліший акт, який підтверджує, що ти — людина, що твій дух — небайдужий, а серце здатне любити, страждати і вірити.

Саме це я хочу сказати тим, хто досі запитує: «Навіщо?» Задля вас, дорогі брати і сестри. Задля нас усіх.

Ми сказали правду. І всі знають цю правду. І навіть тоді, коли хтось сором’яз­ливо уникає слова «геноцид», він знає, що це був геноцид. Це знає світ і визнає. Світ на стороні правди — на нашій стороні.

Українська влада не повинна боятися пам’яті. Не треба боятися свого народу. Власного минулого. Свого майбутнього. Бо те, що ми робимо сьогодні, — це праця задля майбутнього. Це — головне пояснення для тих, хто запитує: «А що робити далі?».

Нація виростає з великої духовної солідарності. Це — головна передумова для будь–яких державних, політичних чи економічних звершень.

Я усвідомлюю нашу солідарність як єдність, в якій немає пафосу і фальші.

Не опускати рук. Йти далі. Малими справами готувати прихід нової доби — ось шлях, яким хочу йти і яким ідуть мільйони наших співвітчизників.

Запалена свічка у вікні в День Голодомору — це знак, що в нашій країні є любов і тепло. У цій традиції є велике благородство людей, які мають любляче і небайдуже українське серце.

Це — знак, що є український народ і що в ньому живе могутня сила, яка неминуче утвердить національну правду і справедливість.

Я думаю про майбутнє і вірю в наше добре майбутнє.

Ми робимо те, що маємо робити. Повертаємо національний дух, супроти якого дрібними і немічними є будь–які супротивники. Згадуємо мільйони людей, які у великому космічному всесвіті є оборонцями нашої правди.

Ми згадуємо обірване життя задля життя. Схиляємо голови. І в тиші, у власній душі чуємо голос народу, який був, є і буде завжди.

Слава Україні.

 

СКАНДАЛ

Партія «Наша Україна» засуджує намір херсонського міського голови Володимира Сальдо заборонити вшанування пам’яті жертв Голодомору. «Нашоукраїнці» закликають країни світу не допускати пана Сальдо на свою територію — про це сказано у заяві партії.

Справді, факт небувалий: мер Херсона оскаржив у суді заявку «НУ» на проведення 27 листопада заходів із вшанування пам’яті жертв Голодомору. Ідеться про офіційну державну скорботну дату, про виконання закону, ухваленого парламентом. Факт геноциду українців визнали десятки країн.

«Це вперше за шість останніх років місцева влада хоче заборонити громадську ходу на вшанування пам’яті жертв тоталітарного режиму, незважаючи на те, що область зазнала за роки сталінщини важких втрат», — наголошує «Наша Україна».

  • «Устина могила»

    На Черкащині неподалік села Новоселиця Чигиринського району виявлено розритий скіфський курган «Устина могила». «Ми виявили це випадково, коли вибралися на тамтешню висоту, звідки як на долоні відкривається неймовірної краси місцина. >>

  • Легіон січовиків

    У найстарішому столичному кінотеатрі «Жовтень» днями презентували документально-ігровий фільм режисера Тараса Химича «Легіон. Хроніка Української галицької армії 1918-1919». Фільм створений командою львівської студії Invert pictures. >>

  • Поховали Гію

    Вчора, 22 березня, було поховано тіло відомого українського журналіста, редактора iнтернет-видання «Українська правда» Георгія Гонгадзе. Зайве нагадувати, ким був Георгій і чим стала для України його смерть, а точніше, ті обставини, котрі супроводжували його викрадення та вбивство у 2000 році. >>

  • «Афганська» родина без Олега

    «...Ми, учасники бойових дій воїни-«афганці», підемо з Майдану, якщо побачимо, що нормально запрацює уряд, економіка держави оживе, політики почнуть виконувати свої обіцянки; побачимо, що люстрація посадовців проводиться, відбувається очищення від кримінальних елементів у владі, та й просто на вулицях», — говорив у інтерв’ю Олег Міхнюк 22 лютого 2014 року, яке згодом увійшло у книгу Валентини Розуменко «Майдан... >>

  • Криваве Вогнехреще

    Два роки тому в Києві відбулися події, які увійшли в історію як «криваве Водохреще» або «Вогнехреще». Тоді на Народному вічі в центрі столиці зібралося кілька десятків тисяч мітингувальників, які висловили своє обурення ухваленими напередодні диктаторськими законами. >>