Книжка з іншого світу

Ця книжка мусила колись побачити світ у перекладі українською. Чернівецьке видавництво «Книги–ХХІ» випустило у світ автобіографічний роман Ґустава Герлінґа–Ґрудзінського «Інший світ» — неймовірне свідчення епохи, розповідь від першої особи про радянські концтабори, побачені зсередини оком іноземця, молодого європейця, двадцятилітнього юнака–поляка, котрий волею випадку опинився в самій середині Європейського континенту, шматованого в ті передвоєнні роки двома кривавими імперіями — сталінською й гітлерівською. Цю книжку, як взірцевий твір про жахи тоталітаризму, відзначав сам Бертран Рассел. У Польщі вона була перевидана багато разів, а також перекладена більшістю світових мов — і це не просто свідчення популярності твору, це також доказ потрібності літератури такого роду на пострадянських теренах, де дух ностальгії за сталінізмом ще не повністю вивітрився у душах громадян.

Окрім усього сказаного вище, це ще й надзвичайно динамічний твір, який тримає читача в напрузі від перших до останніх сторінок. Після двох років перебування в таборах, головний герой — а це і є сам Ґустав Герлінґ–Ґрудзінський — наважився на відчайдушний крок: оголосив сухе голодування, вимагаючи звільнення. Згідно з укладеною на той час «угодою Сікорського–Майського», громадяни Польщі мали бути звільнені з радянських таборів і тюрем задля спільної радянсько–польської боротьби супроти нацистської Німеччини. Голодування у радянському концтаборі було фактом безпрецедентним, і ніхто не міг дати гарантії успіху зухвалому юнакові. Та все ж і радянська репресивна система виявилась не всемогутньою: «громадянин начальник» звільнив відважного в’язня, після чого виснажений і змучений молодий чоловік мусив без копійки грошей переїхати товарняками половину безмежної Росії, аби записатися до лав армії генерала Андерса. З цією армією він брав участь у знаменитій битві під Монте–Кассіно, був удостоєний найвищого польського військового ордена Virtuti Militari, а в подальші часи став одним із провідників польського інтелектуального руху на еміграції. Оселившись у Неаполі, разом із легендарним Єжи Ґедройцем, Ґустав Герлінґ–Ґрудзінський видавав часопис «Культура» — провідний орган польської політичної і культурної еліти у всьому світі.

Тож книжка «Інший світ» має стати цікавим і повчальним чтивом також для українського читача — насамперед молодого. Бо є цей твір також і своєрідним «романом виховання», розповіддю від першої особи про становлення людської особистості. Свобода і воля — ось два головні принципи героя, котрі й провели його через численні смертельно небезпечні випробування, даючи можливість навіть у крайніх ситуаціях залишатися чесним перед собою. Особливо вражає під цим поглядом епілог роману, який має назву «Падіння Парижа». Уже після закінчення війни автор, він же й оповідач, зустрічає в Італії знайомого, так само в’язня концтаборів, так само змученого і виснаженого війною чоловіка, котрий так само вижив. За келихом вина в кімнаті римського готелику той знайомий розповідає історію свого порятунку в концтаборі. Порятунку ціною зради, ціною кількох людських життів. Звірившись, він просить на свою підтримку сказати лише одне слово — «розумію». Не прощення, але хоча б розуміння вимагає скалічена і спотворена душа. Та автор не здатен вимовити цього слова. Пройшовши чистим крізь жахливе пекло, він не хоче і не може висловити підтримки тому, хто зламався.

Переклад «Іншого світу» на українську здійснив львівський полоніст Олесь Герасим, а відредагував та супроводив цікавою передмовою знаний чернівецький критик Олександр Бойченко. Уже самі ці імена є безперечною гарантією високої технічної й духовної якості тексту. А ще — і це знахідка самого автора — кожен розділ книжки починається епіграфом з роману Федора Достоєвського «Записки з Мертвого дому». Дому, в який польське суспільство вже ніколи не повернеться, а от українське...