Ще у 1993 роцi на однiй iз конференцiй Народного руху України у Львовi свiтлої пам’ятi Герой України В’ячеслав Чорновiл закликав нас, рухiвцiв, усюди по Українi споруджувати пам’ятнi знаки (кургани, хрестнi насипи, могили та iн.) на честь борцiв, героїв та мученикiв за волю України. На запитання, а якщо в населеному пунктi тiєї чи iншої мiсцевостi немає вiдомостей про таких героїв, Чорновiл вiдповiв: а чи знаємо ми всiх i коли–небудь дiзнаємось, якщо вони (їхнi кiстки) розкиданi по цiлому свiту (Магадан, Воркута, Австралiя, Канада та iн.) i заслуговують на нашу з вами пошану. Ось звiдки паростки указу Президента В. Ющенка, який зiгрiв серця щирих українцiв та зчернив помисли русофобiв. Вiдтодi тисячi й тисячi таких монументiв з iменами i без них спору­джено по селах та мiстах, зокрема, i в нашому селi (надсилаю фото)...

Усi розумiють, що держава сьогоднi не має можливостi встановити такi зарплати i пенсiї, як у сусiднiх розвинутих європейських країнах. Але можна i треба встановити таку, як у них, рiзницю мiж мiнiмальними зарплатами i пенсiями депутатiв i високопосадовцiв виконавчої влади та, як кажуть, простих смертних, тобто в 5—7 разiв, як у них, а не в 25—30 разiв, як зараз в Українi.

Я, виборець зi стажем, голосую бiльш як 50 рокiв. «Найчеснiшi» вибори були за радянської влади. Не звертали увагу на примiтивну агiтацiю, не цiкавилися прiзвищем кандидата — всi голосували «за кандидатiв блоку комунiстiв i безпартiйних». Протоколи голосувань заповнювали заздалегiдь, бюлетенi майже нiхто не рахував, результати — за 99,3%, взяли участь — 99,6%, зiпсованих бюлетенiв — 0,3%.