«Ніч після випуску». Педагогічна драма

Прощання зі школою у кожного з нас відбувалося за схожим сценарієм: останній дзвоник, випускний вечір, рюмсання матусь, які паралельно зі своїми сантиментами встигали підносити закуски й пильно стежили, аби їхні чада не перебрали зі спиртним, і нестримне бажання випускників, виправдовуючись крайньою необхідністю зустріти схід сонця, чкурнути подалі від учителів і родичів і якнайшвидше розпочати самостійне життя. Сюжет повісті Володимира Тендрякова «Ніч після випуску», написаної в сімдесятих роках минулого століття, спирається на цю життєву і всім знайому історію. Вибір твору для нової вистави театру «Відкритий погляд» режисер Ксенія Ромашенко пояснює тим, що проблеми, які доводиться вирішувати випускникам після закінчення школи, мало чим відрізняються не залежно від часу: як не помилитися в дорослому житті, як зберегти дружбу і залишатися чесним перед собою... За винятком деяких сцен — біля обеліску загиблим воїнам, наприклад, до яких у нас сьогодні не такі патетичні почуття, як тоді — спектакль справді прозвучав досить сучасно.

Сірником, від якого розгорілося багаття пристрастей «Ночі після випуску», став виступ відмінниці Юленьки Студенцової: дівчина замість подякувати вчителям зізналася, що не знає, яку дорогу зараз обирати — вони всі однакові і всі байдужі. Цей душевний порив породив дві дискусії про найголовніше — в учительській і на природі, біля обеліску загиблим воїнам, куди молодь пішла святкувати випускний. І ті, й інші в один момент опинилися перед фактом: а життя, виявляється, значно складніше, ніж уявлялося вчора... Цікаво, що ролі учнів і вчителів — усього дванадцять — у цій виставі виконують лише чотири актори (Станіслав Жирков, Олена Шверк, Мавіле Маметова та Богдан Любомирський). За словами режисера Ксенії Ромашенко, такий хід продиктований тим, що «Ніч після випуску» — це проза, відповідно, герої виступають і оповідачами своєї історії. «До того ж у нас Стас Жирков, наприклад, виконує дві ролі: успішного Генки Голікова та його антипода Володьки Анучіна, — коментує режисер. — І в цьому також був закладений певний зміст: показати, що в одній людині можуть уживатися дві протилежні особистості».

Свою виставу Ксенія Ромашенко оформила прогнозовано: шкільна дошка, стільці, чорний задник, списаний математичними формулами... Але режисер вдало продемонструвала, як при розумному підході можна з мінімуму витискати максимум. Коли після шкільного дзвоника — з цього звуку розпочинається вистава — вчорашні учні починають вибивати барабанний дріб на стільцях, який тривожним ритмом наповнює сцену і залу, глядачі розуміють, що варто налаштовуватися на серйозну розмову. З цих самих стільців актори вибудовують піраміду, яку можна порушити одним змахом руки — так само за кілька хвилин буде зруйновано стосунки цих дівчат і хлопців, які наважилися сказати правду один одному. Дошка тут — і бар’єр, який розділяє опонентів, і захисний щит, за яким можна сховатися від незручного питання, і гірка, з якої котиться клубком розчарована у своєму лицарі Натка Бистрова, і стіна плачу, і «аркуш паперу», на якому Генка Голіков освідчується Натці...

Досліджуючи проблему шкільного виховання, актори «Вільного погляду» вибудовують складний мізансценічний малюнок, нагромаджуючи на маленькому клаптику сцени рухи–міміку–емоції–інтонацію, пересипаючи все танцювальними па... Цього всього подеколи було справді забагато, часом здавалося, що ось–ось невеликий простір лусне, не витримавши напору молодих. Але від цього його врятувала щирість і самовідданість, з якою ця четвірка підійшла до суті пробл­е­ми. (Складно уявити, як цю виставу на таких швидкостях і емоціях зіграли б старші актори). Хоча питання, чому пріоритети, якi для нас розставляють вчителі, не завжди збігаються з цінностями життєвими, автори вистави залишили без чіткої відповіді. Залишивши право глядачам самим здолати цей відрізок шляху.

ДОСЬЄ «УМ»

Театр «Відкритий погляд» створений групою молодих акторів і режисером, майбутнім художнім керівником театру Ксенією Ромашенко, у вересні 2008 року.

Ксенія Ромашенко — випускниця факультету режисури Київського національного університету культури. Вона — автор спектаклю «Новорічна Одіссея» у театрі ім. І. Франка (Київ), вистави «Дерева помирають стоячи» у театрі ім. Саксаганського (м. Біла Церква) та інших.

У репертуарі театру «Відкритий погляд» — спектаклі «Одруження», «Американська рулетка», «Ніч після випуску». У трупі — більше десяти акторів. Деякі з яких — Станіслав Жирков, Ірина Ткаченко, Дмитро Соловйов, Ганна Веселова — паралельно грають у виставах інших київських театрів («Колесо», «Актор», «Золоті Ворота»).

«Відкритий погляд» гастролював у Харкові, Одесі, Львові... У Києві вистави театру можна подивитися у приміщенні Театрального центру НаУКМА.