Прощання зі школою у кожного з нас відбувалося за схожим сценарієм: останній дзвоник, випускний вечір, рюмсання матусь, які паралельно зі своїми сантиментами встигали підносити закуски й пильно стежили, аби їхні чада не перебрали зі спиртним, і нестримне бажання випускників, виправдовуючись крайньою необхідністю зустріти схід сонця, чкурнути подалі від учителів і родичів і якнайшвидше розпочати самостійне життя. Сюжет повісті Володимира Тендрякова «Ніч після випуску», написаної в сімдесятих роках минулого століття, спирається на цю життєву і всім знайому історію. Вибір твору для нової вистави театру «Відкритий погляд» режисер Ксенія Ромашенко пояснює тим, що проблеми, які доводиться вирішувати випускникам після закінчення школи, мало чим відрізняються не залежно від часу: як не помилитися в дорослому житті, як зберегти дружбу і залишатися чесним перед собою... За винятком деяких сцен — біля обеліску загиблим воїнам, наприклад, до яких у нас сьогодні не такі патетичні почуття, як тоді — спектакль справді прозвучав досить сучасно.

Один короткометражний фільм, який входить до повнометражного кіноальманаху «Мудаки. Арабески», стартував на Берлінале. За рік інші короткі метри встигли побувати на 14–му Вінтертурському міжнародному фестивалі короткометражних фільмів у Швейцарії, на московському кінофестивалі 2–in–1, на Батумському міжнародному фестивалі арт–хаузного кіно в Грузії, на 5–му фестивалі короткометражних фільмів у Любляні, на 9–му фестивалі короткометражних фільмів Dr.Mabuse у Барселоні, також їх показували у Хорватії, Чехії, в кіноклубі Кембрiджського університету.

Ця подія — одна з небагатьох в арт–просторі України, яка збирає під своїми логотипами і визнаних митців, і амбітних початківців. Перші мають нагоду оцінити роботу колег та визначитися зі своїм особистим місцем у рейтингу найцікавіших художників (виставка працюватиме протягом тижня).

Виставу «Ідіот», яку Еймунтас Някрошюс поставив у своєму театрі Meno Fortas минулого року, вже встигли подивитися в Литві, Португалії, Італії і Росії. Найперша прем’єра, бойове хрещення спектаклю глядачем, відбулася в Італії — там Някрошюс надзвичайно популярний, на його «Ідіота» до Тіволі з’їхалося близько тисячі глядачів з усієї країни. Ще одне серйозне випробування, тепер уже критикою, вистава мала на фестивалі «Балтійський дім». Але всі ці тести у випадку з Някрошюсом — проста формальність, оскільки його вистави гарантовано потрапляють у категорію найрезонансніших подій. Судячи з численних рецензій, щедрих на компліменти та завуальовані вигуки «браво!» ледь не в кожному абзаці, і цей спектакль — не виняток.