«Де ваш рецептик?»

Уже з наступного тижня прийти в аптеку й вільно купити антибіотики чи знеболювальне буде неможливо. З 1 грудня 70% ліків продаватимуть тільки за рецептами, повідомляє «ТСН» (безрецептурні препарати, як і раніше, можна буде придбати в аптечних мережах без лікарської виписки). У такий спосіб українців привчатимуть лікуватися у медиків, а не в колег, сусідок, аптекарів чи телевізора... До речі, продаж рецептурних лікарських засобів з аптечних кіосків буде заборонено — по них доведеться йти до великої аптеки. Також у рецептах писатимуть тільки діючу речовину, а не комерційну назву конкретного препарату. Начебто з метою, щоб пацієнт мав вибір — придбати дорожчий чи дешевший препарат. Але цій благородній меті чомусь не раді ні пацієнти, про яких дбає МОЗ, ні самі лікарі.

«Усі хліб їдять кожен день, і черг великих немає. І там [у поліклініках] не буде», — переконаний міністр охорони здоров’я Зиновій Митник. Мабуть, міністр ду–у–уже давно не бував на прийомі у звичайній поліклініці, інакше знав би, що хліб нині можна купити на кожному кутку, а от поліклініка в районі, як правило, одна...

«За нормою, я маю щозміни приймати 22 пацієнти, — каже лікар–ревматолог iз Житомирщини Ірина Кононова. — А насправді приймаю вдвічі більше! Коли до мене підуть люди ще й по рецепти, то що робитиметься під моїм кабінетом? Виписати рецепт — не проблема. Але ти маєш не просто виписати рецепт, а вислухати скарги пацієнта, зробити запис у картці, а якщо він давно не був у лікарні... Поліклініки це, безперечно, завантажить».

Лікар–практик вважає, що не надто ефективною буде й норма про запис у рецепті діючої речовини, а не конкретного препарату. Якщо право вибирати ліки забрали у медиків, то кому його надали — аптекарям? Фармацевтичні кампанії тепер стимулюватимуть провізорів, аби продавали саме їхні ліки. «На власному досвіді переконалася, що препарат з однаковою діючою речовиною, але різних виробників може бути як ефективним, так і не дуже. Наприклад, узяти той самий диклофенак. Із дорогих препаратів я поважаю «Вольтарен», а з дешевих — «Диклоберл». Усі інші препарати не визнаю, бо на власній практиці переконалася, що вони діють гірше, — продовжує Ірина Кононова. — І як лікар я радитиму купувати саме їх, навіть написавши в рецепті «диклофенак». Я ж зацікавлена, аби пацієнту допомогло, а не щоб він ще і ще йшов до мене, бо пропив малоефективні ліки».

Здивована нововведенням і киянка Оксана. «Є люди з хронічними хворобами, які знають, які ліки їм слід приймати у випадку загострення. Уявіть ситуацію: людина не має часу або можливості піти по рецепт, вона терпить, відкладає візит, а потім прийде до лікаря, коли її вже в три погибелі скрутить. Це добре?» — дивується жінка.

Водночас лікарі пого­джуються: з пацієнтами, які ходять до аптеки, як по хліб, і справді щось треба робити. «Доводилося стикатися з таким: людині зовсім погано, а вона вже піваптеки перепила. І ти уявлення не маєш, що їй призначити ще! — каже Ірина Кононова. — От тільки киваючи на європейські стандарти — мовляв, за кордоном без рецепта мало які ліки купиш, — наші чиновники не враховують українських реалій: черг у поліклініках та обмеженої кількості лікарів, які й так працюють iз величезним навантаженням»...