Метро — на комерційні рейки

20.11.2010
Метро — на комерційні рейки

Метрополітен може піти з молотка. (Фото з сайту kievmap.com.ua.)

Міністерство економіки виношує плани щодо приватизації КП «Київський метрополітен». Розроблений міністерством законопроект дозволить, окрім підземки, продавати теплоелектростанції та майнові комплекси підприємств аварійної промисловості. Такі зміни планують внести до Закону України «Про приватизацію державного майна». Що буде зі столичним метро і чого чекати мешканцям Києва після продажу цього підприємства–гіганта, «УМ» поцікавилася у фахових експертів.

Відомий економіст, президент Центру економічного розвитку Олександр Пасхавер вважає продаж метрополітену як мінімум несвоєчасним, особливо за нинішніх політичних обставин. На його думку, в країні з високим рівнем корупції такі дії небажані: «Як людина, яка 20 років займається приватизацією, можу сказати, що в корупційній країні такі об’єкти, як метрополітен, рідко перебувають у приватній власності. Хоча таке теж можливо. У країнах, де корупція низька, такі важливі підприємства мають монопольні ринки. Бо держава може встановити режим контролю за природною монополією, і всі ризики компенсовано. В Україні, на мій погляд, такі об’єкти не повинні приватизовуватися. Мені не зрозуміло, наприклад, для чого продавати водопроводи... Це небезпечно і несвоєчасно. Але це моя особиста думка».

Голова комітету економістів України, автор книги «Як підняти українську економіку» Андрій Новак, окрім неможливості контролювати державою дії приватного власника підземки, бачить ще й інші ризики, зокрема, підвищення ціни за проїзд: «Вартість проїзду за таких обставин може зрости навіть зараз, коли підприємство комунальне. Але якщо «підземку» приватизують — підвищення буде різкішим. Власник хотітиме зробити метро окупним і самоприбутковим». Бажання влади продати підприємство Андрій Новак пояснює просто: це «один з хаотичних рухів уряду, щоб наповнити бюджет». «Очевидно, Кабмін не знаходить джерел для наповнення державної казни, крім зовнішніх кредитів та продажу комунального майна, — зазначає експерт. — У дохідній частині бюджету–2010 передбачено отримання 10 мільярдів від продажу державних об’єктів. Очевидно, за результатами попередніх кварталів роботи уряду до цієї суми ще далеко, план поки не виконано». За словами пана Новака, дивними видаються і розмови про збитковість та нерентабельність метро, бо столиця України завжди була містом–донором, і дотації для метрополітену знаходили. Очевидно, неефективно працює державний менеджмент, який узагалі важко ідентифікувати, адже чим зараз займається легітимний мер — не зрозуміло.

Тим часом група депутатів Київради звернулася до Верховної Ради з проханням не підтримувати розроблений Мін­економіки законопроект щодо виставлення на продаж метрополітенів. Адже, мовляв, ми можемо отримати таку саму ситуацію, як, наприклад, із ВАТ АК «Київводоканал», коли «ми лише чуємо про необхідність підвищення тарифів або компенсації з бюджету і не бачимо, на що ці гроші витрачають, адже якість води у Києві, м’яко кажучи, залишає бажати кращого», — йдеться у заяві депутатів.

 

ІСТОРІЯ ПИТАННЯ

Розмови про можливий продаж КП «Київський метрополітен» почалися ще два роки тому. Депутат Верховної Ради БЮТівець Володимир Бондаренко на сторінках газети «24» висловив занепокоєння стосовно можливості такої перспективи і звинуватив у цьому депутатів Київради, які вже нібито були готові піти на такий крок. Тодішній керівник КП «Київський метрополітен» Петро Мірошников за кілька днів у тому ж виданні йому відповів, що «приватизація метро — це казка», і навів статтю 5 того ж Закону України «Про приватизацію державного майна», який виключав (і наразі теж не допускає) приватизацію метрополітену. А БЮТівця Мірошников звинуватив у дешевому піарі. Однак скидається на те, що Бондаренко тоді частково таки мав рацію, і тепер це вже нікому не видасться «казкою»: продавати «підземку» може взятися «команда професіоналів», просто змінивши законодавство і втративши контроль над одним iз найбільших комунальних підприємств Києва.

  • Навiщо Києву вулиця Табiрна,

    ...Я вийшов iз вулицi Пилипа Орлика, повернув на Михайла Грушевського, пересiк Богдана Хмельницького, спустився на Петра Сагайдачного... Сьогоднi в це важко повiрити, але чверть вiку тому про такi назви годi було й думати. Справдi, в перший рiк Незалежностi столиця України ввiйшла з вулицями Ленiна, Свердлова, Дзержинського, Жданова, Кiрова, Куйбишева, Орджонiкiдзе, Менжинського, Володарського, Косiора, Постишева, Мануїльського, площами Жовтневої революцiї, Ленiнського комсомолу, Брежнєва тощо. Та що там вулицi та площi, найпрестижнiшi центральнi райони столицi iменувалися Ленiнський, Радянський, Жовтневий, Московський, Ленiнградський, а в цих районах найошатнiшi вулицi носили iмена класикiв марксизму-ленiнiзму, росiйських революцiонерiв, агентiв ленiнської «Іскри» та мало не всiх членiв ленiнсько-сталiнського ЦК. >>

  • Розшукується дизайнер

    Будь-яку потрібну та корисну справу можна зіпсувати. Власне, для цього достатньо грати не за встановленими правилами, а за тими, що відповідають кон’юнктурі сьогоднішнього дня. Киянам обіцяли відкритий конкурс, на якому обиратимуть головного архітектора міста. >>

  • Митарства українського трамвая

    Кілька місяців тому на розширеному засіданні Ради директорів підприємств, установ та організацій міста Києва було підписано угоду про об’єднання зусиль київської міської влади та бізнесу щодо розвитку внутрішнього ринку задля сталого економічного розвитку міста. Свої підписи під документом поставили міський голова Києва Віталій Кличко, президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах та голова Ради директорів підприємств, установ та організацій Києва Олександр Осадчий. >>

  • Чи повернуть киянам Довженків кінотеатр?

    Із плином часу залишається все менше тих, хто пам’ятає про кінотеатр імені Олександра Довженка, який колись розташовувався на проспекті Перемоги, 24а. Цю не надто ошатну споруду було знесено кілька років тому, і на її місці має з’явитися сучасний кінокомплекс. >>

  • Київ без крил

    У митрополичих палатах у «Софії Київській» того дня збирали підписи під зверненням до Кличка і Порошенка передати під музей авіації будинок сім’ї Сікорських на Ярославовому Валу, 15-б і перейменувати аеропорт «Київ» (Жуляни) на честь Сікорського. Підписатись під одним зі звернень не виходило. Активісти обидві вимоги оформили в одному листі. >>

  • Де сидять художники?

    Київ усе більше переймає європейські традиції, наповнюючи вулиці креативними елементами вуличного дизайну — від паркових скульптур на Пейзажній алеї та лавочок у вигляді чашок на Прорізній до розмаїтих нетривіальних «пам’ятників» — Їжачку в тумані, закоханим ліхтарям, табуреткам. >>