Не можу не вiдгукнутися на запитання «УМ» (газета вiд 6 листопада 2010 року): «Хто захистить борцiв за волю України?». Однак одразу виникають i такi запитання: хто проти визнання борцiв за волю України, хто цi противники, чиїх батькiв вони дiти, якого народу? Врештi, хто цi люди?.. Ось цi визначення мають бути основоположними для кожного свiдомого українця. І тодi стане зрозумiло: хто є хто! Адже не треба великого розуму, аби зрозумiти, хто чиї iнтереси захищає.
А хто воював за Україну з усiма, хто хотiв її поневолити? Хай дарують менi народи, але так було: України хотiли австрiяки, мадяри, поляки, чехи тощо. Комусь удавалося бiльше, комусь — менше, але грабували. Хтось бiльше тиснув, хтось — менше. Найчемнiшими були австрiяки, навiть сейм збудували. Зараз там Нацiональний унiверситет. За Австрiї таки вчили iсторiю України, за Польщi, Румунiї — також, подiбних валуєвським указiв не було. А тому важко зараз сказати, хто бiльше утискав свiй народ — iноземнi уряди чи свої. І це тодi, коли не було власної державностi.
Можна зрозумiти валуєвщину — безнацiоналiст, бо тодi, та й тепер, немає Росiї. Є Федерацiя, утворена навколо Московського князiвства i заснована Київським князем Долгоруким, об’єднує вона народи рiзних нацiональностей: комi, чеченцi, удмурти, чукчi, алтайцi, татари, башкири, марiйцi, калмики — десятки нацiй. Росiї нема, бо немає однiєї зi складових визначення держави — територiї. Менi закинуть: а мова є, росiйська. А чи руська?..
Але то нехай вирiшують народи. Хай визначають, хто вони є. А ми маємо думати про свiй народ, свою мову, своїх державцiв, якi повиннi обстоювати свою iсторiю, а не чужу.
Однак вернiмося до нинiшнiх подiй. Перше: чим i кому не вгодила ОУН та УПА. Бiльшiсть членiв ОУН та УПА — українцi. Щоправда, були i грузини, узбеки, угорцi, чехи, євреї, чеченцi, татари, себто люди, кому був ненависним комунобiльшовицький лад. І вони стали на захист українського, а водночас свого народу, проти людиноненависницької комунiстичної системи. І хто б там що не казав, УПА боролася спочатку проти нiмецьких окупантiв i лише потiм — iз комунобiльшовицькими. Адже всiм iсторикам, а не комунiстичним пропагандистам, вiдомо, що на Волинi були цiлi райони, визволенi вiд нiмецької окупацiї, дiяли школи, медпункти i комунальне самоврядування. Нiмцi кидали проти них цiлi армiї, як i пiсля вiйни — армiї НКВС вбивали українцiв в Українi.
Отже, з ким i проти кого воювала УПА? Вона воювала проти двох загарбникiв: московського i фашистського, i не претендувала на Московське князiвство Київської Руси. Воювала на своїй землi й саме тому горiла земля пiд ногами окупантiв, воювала героїчно, в полон не здавалася. Гасло було одне: або здобуду волю, або вмру за волю.
А для тих, хто зневажає Україну, український народ, борцiв за волю України i, зокрема, до безбатченкiв, подiбних до вiтренкiв, табачникiв, чечетових та їже з ними, для тих, хто хоче лише їсти хлiб i сало українське, i ненавидить як народ, так i мову українську, для симоненкiв та їм подiбних, скажу: потрiбен Нюрнберг–2 над комуно–фашистською сворою, п’ятою колоною, яка безкарно i безперешкодно калiчить молоде покоління. А тому захищаймо не лише борцiв за волю України, а й себе. Бо при такій активній дiї табачникiв та iже з ними не буде кого захищати через кiлька рокiв.
А цей лист прошу вважати заявою до суду як третьої сторони у судовому процесi, про який писала «Україна молода».
Степан СЕМЕНКІВ
с. Дем’янiв, Галицький район, Івано–Франкiвська область