Театральне життя столиці останнім часом крутиться навколо понять «прем’єра» та «гастролі». З нього якимось дивним чином випарувалися театральні фестивалі, без яких це саме життя навряд чи можна назвати повним. Подумаємо логічно: якщо вже Київ не зміг утримати «Мистецьке березілля», «Відлуння», інші цікаві проекти, що говорити про нестоличні міста... Парадоксально, але за кількасот кілометрів від Києва, усупереч усім фінансовим кризам, фестивалі таки відбуваються.
Завтра у Харкові, у Будинку актора, відкривається фестиваль недержавних театрів «Курбалесія–2010» (курбалесією називали революційні сценічні експерименти Леся Курбаса). Поява такого фестивалю саме в Харкові прогнозована — тут працює шість державних театрів та близько двадцяти недержавних, тож форум, який поєднував би як досвід, так і лабораторні пошуки, є саме тим пазлом, якого не вистачало місту. Демонстраційну програму «Курбалесії» цього року забезпечують вистави київських театрів «А.Бетка» (підопічні Андрія Білоуса везуть «Сволоту» та «Валентина і Валентину»), «Вільна сцена» («Натомість народжена», «Там бути тут») і ДАХ («Людина–подушка»). Лабораторну, своєрідний підсумок річної роботи мистецьких майстерень, — кілька не таких відомих, але не менш цікавих харківських театрів. Також у програмі — триденний семінар «Вербатім» (документальний театр), який проведе Андрій Май (Центр імені Всеволода Мейєрхольда), лабораторія драматургії (керівник — драматург Вадим Леванов), завершить лабораторну програму експеримент «Невербальний вербатім Ж» (спектакль, який поставлять за кілька днів). «Ми плануємо, що на нас зверне увагу управління культури і туризму не лише міста, а й області, — каже керівник «Курбалесії», директор харківського Будинку актора Сергій Бичко. — І підтримає наше бажання зробити цей фестиваль масштабнішим. Щоб була більш повна і представницька програма, і щоб фестиваль не обмежувався одним тижнем».
Минулого року від «Драбини» Львову довелося відмовитися: своє категоричне «ні» фестивалю виголосив карантин. Учасниками цьогорічної «Драбини» (фестиваль триватиме з 25 по 28 листопада) стануть близько 30 театрів, драматургів, режисерів і критиків з усієї України, а також Польщі, Білорусі, Росії, Литви, Німеччини та Лівії. Гасло фестивалю — «Відчувати і думати».
«Наш фестиваль був заснований сім років тому, — розповідає директор форуму Ольга Мацюпа. — І оскільки минулого року «Драбина» не відбулася, то тепер фестиваль матиме подвійний формат. Ми не могли відкинути всіх минулорічних учасників, але не могли лише ними й обмежитися. А на афішах написали, що фестиваль відбувається вшосте з половиною. Тобто, ми ще не можемо перейти до сьомого фестивалю, а шостий не відбувся. Цього року ми розширили масштаби — маємо аж три сцени, а не одну, як до цього: Муніципальний театр, духовний театр «Воскресіння» і Театр імені Леся Курбаса. Буде чимало акцій, які проходитимуть у межах фестивалю. Це і традиційні літературні читання «Пожежна драбина», яка цього року називатиметься «фешн–вірш» — спроба поєднати поезію з мистецтвом створення одягу. Презентуватимемо арт–портал ATheatre.com.ua, мета якого — налагодити комунікацію між театрами в Україні. Родзинкою цьогорічної «Драбини» є проект «Сучасна німецькомовна драматургія», який фінансово й організаційно підтримує Гете–інститут. До нас приїде сучасний німецький драматург Мартін Гекманнс, який проведе два майстер–класи для всіх охочих».
Вхід на всі акції фестивалю — безкоштовний. Хоча це зовсім не означає, що з фінансуванням тут усе гаразд. «Драбину» підтримує міська рада Львова, надійшли певні кошти від благодійного фонду «Україна 3000». Офіційна сума фестивалю 90 тисяч гривень, звісно, не покриває всіх витрат. А тому пані Оля дуже завдячує всім готелям і хостелам, які звертаються зі спонсорськими пропозиціями:фестиваль, оплачуючи проживання своїх гостей, має суттєві знижки.
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
