Ви літайте, а ми «розберем»

Тільки лінивий останні кілька років не констатував, що в ефірі вітчизняних телеканалів бракує якісних авторських програм та показу, крім дискусій про політику і танців–співів, багатоликого життя українців, незалежно від професії, статусу, посади чи приналежності до партії. Тому очікування «інтерівського» соціального ток–шоу «Розбір польотів» по–особливому інтригувало. Стартувавши 4 жовтня, авторський проект Юлії Литвиненко з’являється з понеділка по п’ятницю. Цього тижня програма почала виходити в іншому слоті: з часу, близького до раннього прайму — 18.15–19.00, її перемістили у «час домогосподарок» — відтепер «Розбір польотів» починається о 15.00. Це означає, що на каналі чіткіше уявляють цільову аудиторію соціального ток–шоу. Щоправда, не факт, що розмаїття тем зможе утримати біля екранів тих «одновекторних» глядачів, які активно співпереживали розлученим роками й обставинами героям «Ключового моменту», чи тих, які турбувалися про власне здоров’я, вмикаючи «Знахарів». До речі, з медичним ток–шоу соціальне ріднить не лише формат. Рейтингові показники обох проектів пристойні, але нижчі за середні по каналу. Один зі способів підтягнути частки — знайти вдалий час показу. Експерименти зі «Знахарями» не принесли бажаного результату, і це стало однією з вагомих причин для того, щоб у нинішньому телесезоні глядач не побачив цього якісного і дорогого медичного ток–шоу. Буде прикро, якщо така ж участь чекає і «Розбір польотів».

Юлія Литвиненко, з’явив­шись на К1 з біографічно–зірковим проектом «Поза очі», останні рік–два в ефірах «Інтера» поставала одночасно у різних іпостасях: залишалася ведучою напівгламурної програми, яка перекочувала на основний канал телегрупи, долучалася до політичної «Свободи на «Інтері» і вела пісенно–розважальне «Місце зустрічі». Утім, на телебачення Юлія Литвиненко — яку називають і трудоголіком, і світською левицею — прийшла з репортерського цеху: робила сюжети і прямі включення для «Плюсів» та СТБ із Дніпропетровська й області. Працювала у місцевій телерадіокомпанії, зокрема робила документальні теле–есеї. Уже в Києві вела авторську програму «Питання дня» на УТ–1, а потім на ICTV — «Факти». Ця досить детальна біографічна довідка автора й ведучої «Розбору польотів» показує, що пасивна роль «балакаючої голови» — не її профіль. Свій професійно–творчий потенціал досвідченого журналіста і ведучої на нинішньому етапі Литвиненко найповніше розкрила саме у соціальному ток–шоу.

Ще перед запуском проекту Юлія Литвиненко так характеризувала своє нове дітище: «Можна сказати, що це розмова, на яку чекала вся країна. Чесна і відверта. Будь–які, навіть найнеймовірніші історії, про які піде мова в програмі, відбулися насправді. Але ми не ставимо перед собою завдання смакувати скандальні подробиці події. Ми шукаємо відповіді на складні питання, конкретні рішення тієї чи іншої проблеми. Героями програми стануть як прості люди, так і популярні зірки шоу–бізнесу. А сам проект призначений для широкої аудиторії — глядачі різного віку і соціального статусу обов’язково побачать захоплюючу та повчальну історію».

З одного боку — долі моряків «Фаїни», жертви насильницької смерті, сектанти незареєстрованої секти; розповсюдження наркотиків; з іншого — батьки відомих співаків і танцюристів; парі впізнаваних осіб; ювілей «горбатого» «Запорожця» й історії членів вітчизняних та зарубіжних клубів шанувальників народного автомобіля. Дійсно, «проект для широкої аудиторії». Але, швидше за все, такий спектр і не може набрати стабільної групи телеглядачів. Бо ті, хто смакує подробиці домовленостей про схуднення за 300 доларів шоумена Антіна Мухарського чи кількамільйонне парі епатажного політика Михайла Бродського, навряд чи не перемкнуть «кнопку», коли на екрані згорьована мати–інвалід розповідає про насильницьку смерть сина і про те, що з 300 гривень зарплатні засудженого вбивці вона не отримує ні копійки відшкодування моральної шкоди.

Навіть неоднозначні теми, як, наприклад, транссексуалізм, в ефірі ток–шоу не мають нальоту «жовтизни». Про хірургічну зміну статі починають говорити у студії, відштовхуючись від інформації про ініціативи Мінохорони здоров’я зменшити віковий ценз для отримання офіційного дозволу для тих, хто хоче «підправити природу», — з 25 до 18 років. Далі — коментарі хірурга, психолога, розповіді від першої особи тих, хто правдами і неправдами живе, скажімо, життям Інни, а за паспортом — Констянтин. А наприкінці — ненав’язливий підсумок. І хоч для багатьох тем немає однозначного висновку, як не існує і швидкого плану виходу зі складних ситуацій — власне журналістська і людська увага багато важить.

Про що б не говорили у студії «Розбору польотів», тут присутні експерти й представники профільних громадських об’єднань, що озвучують діаметрально протилежні погляди на заявлену тему; показують відзняті сюжети; є телефонні включення, періодично — робота студій в інших містах. Ведуча постійно тримає розмову під контролем, не демонструє у кадрі надмірної обізнаності, а лише для того, щоб фактаж і роздуми переконливіше звучали з вуст експертів, які є консультантами у процесі підготовки до ефіру теми, та героїв передачі. Ненав’язливість, стриманість і такт Юлії Литвиненко демонструє навіть її стиль одягу: вишуканий і простий одночасно.

«У нашій роботі поки що єдиний шаблон не вимальовується — і говорити про терміни підготовки кожної програми неможливо. Все залежить від складності теми, доступності героїв та експертів», — коментує «УМ» редактор і сценарист «Розбору польотів» Леся Гонта. З ефірів зрозуміло, щоб підготувати, наприклад, програму про трагедію на залізничному переїзді біля Марганцю, команді проекту знадобився майже тиждень. Не­зважаючи на складність і тривалість підготовки соціальних тем, Юлія Литвиненко налаштована оптимістично: «З кожною програмою наше бажання робити найкраще соціальне шоу в країні лише посилюється». Тепер справа за рейтингами, бо для сучасного телебачення вони важливіші навіть за якість телепродукту і професіоналізм його творців. Хоча, як правило, соціалка є іміджевою для каналів, а не контентом, що несе золоті яйця.