Із далеких рокiв молодостi я любила читати журнал «Смєна». Тодi вiн виходив на газетному паперi товстенькою книжкою, але мiстив цiкавi статтi з iсторiї, оповiдання, неодмiнний детектив, розповiдi про видатних художникiв iз репродукцiями їхнiх картин i, звичайно, кросворди.
Нещодавно я взяла до рук кiлька номерiв «Смєни» за останнi роки. Зовнi журнал змiнився невпiзнанно — крейдований папiр, глянець, вiдмiнної якостi фото. Змiст залишився цiкавим, з’явилися новi рубрики, скерованi до молодi. У Росiї чудово розумiють силу друкованого слова. Аж ось доходжу до кросвордiв (у кожному номерi їх два). Ну що, здавалося б, може бути вражаючого в цiй «грi розуму»?
Читаймо разом «Смєна», 2007, №9. «Украинский псевдоученый (историк), в 1914 году уличенный в сотрудничестве с врагом. Ему грозила ссылка в Сибирь, но либералы взяли его под свое крыло, и его сослали... в Москву». Про кого б, ви думали, йдеться? Про Михайла Грушевського, вченого зi свiтовим iм’ям i першого керiвника незалежної України. Я вже не кажу про перекручення фактiв.
Читаємо далi в тому ж кросвордi. «Предатель Петра I и украинских патриотов на нынешней украинской купюре в 10 гривен». Це, як вам зрозумiло, український гетьман–державник І. Мазепа.
Ще в одному з номерiв: «Украинский мелкий авантюрист, убитый своими же, которого волею Сталина сделали героем гражданской войны». Йдеться про командира дивiзiї М. Щорса, обставини загибелi якого, як i причини її, досi викликають запитання.
Читаючи таке, запитуєш себе: чи редактори взагалi не звертають увагу на такi дрiбницi, як кросворди, чи вони подiляють погляди складача? Хоч би так як було, а на таких, як нинi кажуть, месиджах виховують молодь Росiї. На цi факти українофобства слiд було б звернути увагу i МЗС України.
Інна МАЙКО
Київ