Із 1 грудня кожен киянин або гість міста зможе долучитися до лікарняної каси соціального страхування. Рішення про запровадження таких організацій у жовтні схвалила Київрада. Тепер спеціальна комісія експертів затвердила перший пакет програми їх запровадження, тож стало відомо, чим «заманюватимуть» пацієнтів до цих страхових установ.
А заманювати поки що особливо нічим. Щомісячний внесок становитиме 30 гривень (або 15 для студентів, ветеранів та малозабезпечених). Але на рік за одного хворого каса зможе виплатити лише 700 гривень, що в порівнянні із викладеними 360 гривнями — не така вже й суттєва економія. Утім, кажуть у комісії, коли справа зіпнеться на ноги, каси зможуть виплачувати і 1500 гривень на рік, але за умови, що кількість їхніх членів досягне 10 тисяч.
Спочатку була думка відкрити кілька пробних таких кас у різних лікарнях міста для тестування. Проте згодом вирішили запровадити їх одразу всюди. Працюватиме система так: помітивши у себе ознаки хвороби, людина має зателефонувати лікареві–консультанту за телефоном, вказаним у договорі. Той порадить клініку та запише на зручний час. Ліки, які згодом пропише лікар, можна буде отримати в офісі каси. Відповідну суму спишуть iз рахунку хворого, але якщо річний ліміт буде перевищено, різницю доведеться оплатити з власної кишені.
Як розповіли кореспонденту «УМ» в Асоціації «Страховий бізнес», лікарняні каси за своєю суттю — глибокий анахронізм. Крім того, є суттєва проблема, адже самого поняття «лікарняні каси» нинішнє українське законодавство не знає. «Без нормативної бази лікарняні каси стають добрим ґрунтом для зловживань. І я не маю на увазі лікарів, але туди обов’язково хто–небудь «прилипне» і тягнутиме гроші. Бо коли в законі щось чітко не прописано, завжди можна «викрутити», — каже експерт.
На думку фахівців асоціації, лікарняні каси спрацювали б у якомусь невеликому місті, де їх організація була б більш–менш прозорою. А от у багатомільйонному Києві доцільніше створювати товариства взаємного страхування, що мають багато спільних рис iз лікарняними касами, але прописані у вітчизняній юридичній практиці.