Зiзнаюся, часто у розмовах iз людьми я критикував хлопцiв i дiвчат за те, що вони захоплюються сучасною поганою естрадою, модами, вiдмежовуються вiд полiтики, байдужi до власної iсторiї та за iншi вади. Але на святкуваннi 68–ї рiчницi створення УПА переконався, що не вся молодь зiпсована, далеко не вся...
Цьогорiч на Покрову видалася тепла, сонячна погода, i я, незважаючи на старечу немiчнiсть, побував на святкуваннi цiєї рiчницi на мiсцi повстанського табору УПА — Пiвдень у лiсi, поблизу села, вiрнiше залишкiв села Антонiвцi Шумського району Тернопiльської областi. Я був вражений, що стiльки людей прибуло на це iсторичне мiсце: десятки автобусiв, сотнi легковикiв, сотнi пiшоходiв.
Певна рiч, увесь автотранспорт зупинився за кiлометр вiд табору, до якого можна було дiстатися тiльки пiшки лiсовими стежками.
У загалi, що зiбрався, переважала молодь: учнi, студенти, працюючi юнаки та дiвчата уважно слухали виступи промовцiв вiд партiї «Свобода», якi органiзували цей захiд, декламували вiршi, спiвали повстанських пiсень, iз гордiстю тримали державнi прапори, гiдно вшановували воякiв УПА, якi пришкандибали на це свято. Горiло п’ять повстанських ватр, дiтлахи, хлопцi й навiть дiвчата iз захопленням розглядали вiдреставровану криївку, повстанську зброю, брали до рук рушницi, автомати, пiстолети, спеціально не заряджені, i з ними бiгали по лiсу, iмiтуючи бiй iз ворогами, здiймаючи великий галас.
Урочистостi почалися службою Божою в гарнiй, мурованiй каплицi, збудованiй на мiсцi спаленої нiмцями в липнi 43–го, пiд час розгрому табору есесiвцями, коли вiд бомбардувань загинуло багато повстанцiв, особливо курсантiв старшинської школи. Бомби влучили якраз у барак, де розмiщувалася школа.
Урочистостi почалися о десятiй ранку, а закiнчилися о шостiй вечора. Слiд подякувати особисто директору Музею повстанської слави, який збудований теж неподалiк у лiсi, Свiтланi Кузьмич за гарно органiзоване свято i гостиннiсть. Нам, п’ятьом повстанцям, учасникам того знаменитого бою з нiмцями, вона накрила стiл безпосередньо в криївцi: i свої пироги поставила, i домашньої ковбаси принесла. Та й ми не з порожнiми руками приїхали, то довгенько гостювали при свiтлi двох гасових ламп. Розмовляли, спiвали, згадували... Останнiми залишили табiр студенти з Кременця, якi на прохання лiсника погасили повстанську ватру.
...Нi, не переможуть Януковичi з Табачниками, не вiдновлять бiльшовицьку iмперiю, коли є у нас така свiдома молодь!
Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>
На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>
Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>
Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>
Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>
