Зiзнаюся, часто у розмовах iз людьми я критикував хлопцiв i дiвчат за те, що вони захоплюються сучасною поганою естрадою, модами, вiдмежовуються вiд полiтики, байдужi до власної iсторiї та за iншi вади. Але на святкуваннi 68–ї рiчницi створення УПА переконався, що не вся молодь зiпсована, далеко не вся...

Україна — не Малоросiя, а Росiя — не Київська Русь.

Так само, як США — не Англiя, Канада — не Францiя, Мексика — не Іспанiя. Україна сформувалася на теренах Київської Русi, а Росiя — на нових пiвнiчних землях, як, скажiмо, США на новому континентi. Якщо росiяни хочуть називатися великоросами, то це їхнє право, але називати суверенного сусiда малоросом — це неетично, зверхньо й образливо. Як не можуть син чи дочка бути старшими за батька чи матерi, так Росiя не може бути старшим братом, бо вона почала формуватися лише в 1147 роцi, тодi як Київська Русь давно вже iснувала.

Колись росiйськi козаки завойовували Україну, але видно, вони й зараз не вiдмовилися вiд прагнення приєднати нас до Росiї. Таке враження у мене склалося, коли прочитала в «Українi молодiй» за 21 вересня замiтку «Дитячi ескадрони» про те, що в Криму дiє бойовий табiр дiтей, де готують iз них бойовикiв — «борцiв з iсламiзмом».