Серед різновидів редьки один з найпомітніших — дайкон, що в перекладі з японської означає «великий корінь». Любов до нього у Країні Східного Сонця вимірюється найбільшою площею вирощування у порівнянні з іншими овочевими культурами. Японці, а також корейці та китайці, корінь дайкону їдять сирим, маринованим і вареним, а порізану гичку смажать. Білий корінь довжиною з півметра «найсолодший» посередині — цю частину часто варять і подають із соєвою пастою місо. Зверху — гірчинка відчутніша, саме те, що підійде для салатів і маринування. Частина, що внизу, найбільше «пече», тож її, як правило, використовують як приправу. Взагалі дайкон — за смаком щось середнє між капустяним качаном (не даремно ж обидві рослини з родини хрестоцвітих) та звичною для нас чорною редькою. Японську редьку нині продають у наших супермаркетах і вирощують на присадибних ділянках.