Постраждалий Олександр Куча: «Kулю з живота ще не витягли». (Фото автора.)
На цьому тижні у Каневі мало відбутися судове засідання міськрайсуду по резонансній справі щодо стрілянини в барі, Але засідання Феміди так і не розпочалося, бо двоє суддів — той, що веде справу, та його столичний колега, якого слідство визнало жертвою нападу... одночасно захворіли! Нагадаємо, що опівночі 27 червня в барі, що розташований між Каневом та селом Бобриця, в тракториста Олександра Кучу з тамтешнього села Чорниші стріляв суддя Дарницького райсуду столиці Євген Вовк. За версією постраждалого, він із другом Володимиром Лисенком та знайомою Аллою Ходіною сиділи в барі, коли туди заїхав суддя Вовк iз дружиною Інною, уродженкою цих країв. Служитель Феміди тоді звинуватив тракториста, що десять років тому він нібито намагався зґвалтувати його дружину. «Чоловіча розмова» продовжилася на вулиці. Із стріляниною. За версією судді, він просто захищався, бо Куча напав на нього й хотів відібрати табельну зброю. Словам судді повірили й місцеві правоохоронці.
Дві кулі з пістолета Макарова поцілили в ноги Олександру . Ще одна застрягла в животі. Потім суддя подався до столиці, а пораненого тракториста доставили в реанімацію Канівської лікарні. Його друга Володимира Лисенка та Аллу Ходіну правоохоронці затримали. Проти обох селян було порушено кримінальну справу за фактом хуліганства, а це — п’ять років «неба в клітинку».
Зі звинуваченнями у хуліганстві не згодні ні Куча, ні Лисенко, ні їхні родичі та знайомі. Тому під стінами суду вони й організували акцію протесту. Прийшло більше півсотні людей. З плакатами — «Суддя може стріляти, не буде відповідати?», «Ні фальсифікації!», «Судді, як судите — так Вас Бог осудить!».
«Коли суддя вивів мого сина Олександра на вулицю поговорити, то з бару вийшла його знайома Алла Ходіна. Суддя думав, що вона дружина Саші, і вдарив її. А тоді заломив руки, заходився стягувати одяг. Коли син почав заступатися, суддя вистрелив. Після першого пострілу син упав, а суддя дострілював його лежачим», — обурюється мати Олександра, Зінаїда Куча. Сам Олександр Куча розповів «УМ», що за два місяці витратив на лікування більше 30 тис. грн.
«Кулі зачепили підшлункову та печінку, мав набряк легень. Ще лягатиму на операцію, бо одну кулю з живота так і не витягли», — скаржиться 30–річний чоловік.
«Суду не буде, бо канівський суддя, який мав вести справу, та й сам Євген Вовк синхронно захворіли. Так буває, коли потрібно затягнути процес», — пояснює адвокат Кучі й Лисенка Юрій Василенко. Він переконаний, що дії судді в барі «підпадають під ознаки замаху на навмисне вбивство», оскільки, за матеріалами справи, суддя стріляв у пораненого та лежачого. А Володимиру Лисенку, стверджує адвокат, пред’явлене не конкретне обвинувачення. Нібито він «за попередньою змовою вчинив напад». «Це як? Треба було сказати, чи заважав Вовку втекти, чи завдавав йому ударів. Це грубе порушення закону органами досудового слідства. Я ставив питання про закриття справи. Слідчі відмовили. Лисенко досі незаконно перебуває під вартою. Суд відмовився його звільнити. Це свідчить про упередженість досудового слідства», — переконаний захисник Юрій Василенко .
У свою чергу батько затриманого Володимира — Петро Лисенко додає, що в ту ніч, коли суддя стріляв у барі, у його сина нога була в гіпсі. І він ніяк не міг бігати за суддею, як свідчать тепер налякані «правопохоронцями» бармени. З вимогою звільнити з–під варти Володимира Лисенка виступили й козаки Канівського полку.
«Лисенко наш козак. Ми проводимо свої слідчі дії. За що сидить, ніхто не може нам пояснити», — дивується отаман місцевого козачого полку Василь Спіновий. А його колега — крайовий отаман Олександр Балацький додає, що «суддям не вдасться відбілити чорного кота до білого». Він наголошує, що розслідування кримінальної справи спрямоване не проти того, хто порушив закон зі зброєю в руках, а проти того, хто від нього постраждав.
«Суддівська влада злякалася нашої акції. То хай вони знають, що наступного разу тут будуть люди з усієї області, а як не допоможе, то й з усієї України. Дійдемо навіть до Європейського суду. Але свого козака під роздачу не віддамо», — запевняє Олександр Балацький.
Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>
Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>
Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>
Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>
