Чорне і неполіткоректне золото

Енергетична тема вчора не вщухала на президентській вулиці Банковій: після від’їзду росiйського прем’єра на червону килимову доріжку ступив очільник Азербайджану Ільхам Алієв. Попри свої переконання та вимоги передвиборчого моменту, Віктор Янукович вирішив не відступати від протоколу — і два президенти покладали вінки спочатку до могили Невідомого солдата, а потім взяли участь у церемонії пам’яті жертв Голодомору.

Розмова ж віч–на–віч, як передбачалося, насамперед стосувалася нафтової теми. Україна вже понад десять років декларує своє прагнення суттєво збільшити постачання азербайджанської та казах­станської нафти, ті країни також не проти, але в підсумку віз традиційно стоїть на місці. «Однозначно, м’яч, як кажуть, на нашому боці», — коментує «УМ» ситуацію президент міжнародного енергетичного Q–клубу Олександр Тодійчук. Причина ж дивної поведінки українських урядовців, які не погоджуються на вигідні для держави умови диверсифікації, лежить у політичній площині: нафту нам постачає Росія.

Сьогодні азербайджанська нафта надходить тільки на Кременчуцький завод. Аналітики стверджують: Алієв укотре запропонує збільшити обсяги постачання, у тому числі й танкерами через Одесу. А якщо вдасться нарешті розвернути нафтогін «Одеса—Броди» з реверсного в аверсний напрямок, то «чорне золото» із Каспію можна буде транспортувати до Білорусі. Знову ж таки додаткові вигоди для України внаслідок гарантованого транзиту нафти: саме ця тема позавчора залишилася за дужками діалогу з Путіним.

Від Алієва очікують і нових пропозицій. Одна з таких — згода на спільне будівництво терміналу для скрапленого газу поблизу одеського порту «Пiвденний» потужністю до десяти мільярдів кубометрів щороку, яку попередньо схвалив вітчизняний уряд. Вартість проекту — до 2,6 млрд. доларів. Напередодні візиту Ільхам Алієв в одному з інтерв’ю зазначив: його держава може наростити видобуток нафти із 40 до 50 млрд. тонн щороку. Якщо, звичайно, знайде зацікавленого і солідного покупця.

З останнім, щоправда, може не скластися. «Україна заборгувала Азербайджану 5 млрд. доларів, — каже Тодійчук. — Ця сума «висить» ще з часів Президента Кучми, коли той попросив офіційний Баку терміново допомогти з паливно–мастильними матеріалами для збирання врожаю. Азербайджан відгукнувся наступного ж дня. А домогтися погашення боргу не може жодна офіційна делегація».