Шановний пане Президенте! Звертаюся до Вас, прошу Вашої уваги i допомоги, бо Ви ж запевняли, що почуєте кожного. А Вашу увагу намагаюся спрямувати на все моє поколiння. Ми — це люди, якi зазнали лихолiття вiйни, жахливий голод, а потiм, ще дiтьми, стали до непосильної й виснажливої працi поряд iз дорослими. У багатьох вiйна забрала батькiв.
Ми все життя працювали сумлiнно й самовiддано. Влада закликала i запевняла: «Старайтеся заробити собi хорошу пенсiю, от тодi й вiдпочинете, заживете спокiйно...»
А дiждалися страшної дiйсностi. Ми державою, владою забутi. Зневаженi. Кинутi напризволяще, вважаю, на загин. Мої однолiтки скаржаться, що нас у ПФУ та в структурах соцзахисту називають «секонд–хендом».
А це ж ми збудували могутню державу, яка на початку незалежностi була на шостому мiсцi у свiтi. Де ж те казкове багатство дiлося, що нам сьогоднi нiчого нема?.. Навiть заробленої пенсiї?
А тепер про конкретне. Нас замордовують своїм цькуванням ЖКГ. Наш будинок стоїть iз 1970 року. Без жодного ремонту, про капiтальний i не йдеться. Сьогоднi будинок репається, осiдає, розповзається трiщинами. Комунiкацiйнi системи водопостачання, водовiдведення давно згнили. Нечистоти стiкають по стiнах, якi набухли i згнили теж вiд постiйної вологи. Мешканцi всього будинку волають до влади, але влада не чує.
Звернення, а моїх — сотнi, належно, як того вимагає чинне законодавство, не розглядають, iгнорують. Це давня традицiя. На особистий прийом до голiв держадмiнiстрацiї, мiської ради потрапити за багато рокiв не дозволили. Коли приймає, наприклад, голова мiської ради — нiхто нiзащо не говорить. Це — таємниця. Вважаю, що цих особистих прийомiв голови просто немає. Їм народ нецiкавий. А тим бiльше його проблеми, якi влада створила сама ж.
Увесь бiль i вiдчай викласти в листi неможливо. Прошу Вас зобов’язати харкiвську владу створити надзвичайну комiсiю з висококвалiфiкованих професiоналiв i здiйснити у Вашiй присутностi (iнакше нiзащо не здiйснять!) належне, об’єктивне, неупереджене, всебiчне обстеження стану нашого будинку, мого житла, побутово–матерiальних умов мого животiння, стану комунiкацiйних систем водо–, газо–, електропостачання, водовiдведення, теплопостачання, стану прибудинкової територiї i довкiлля. Цього я домагаюся багато рокiв. Побачене в мене розкаже Вам про долю всього мого поколiння.
Якщо тiльки буде Ваша змога. Менi восьмий десяток, ветеран працi, дитина вiйни, пенсiонерка.
Ольга ДМИТРЕНКО
Харкiв