Думай модно

Події накочують одна на одну так стрімко, що суботнє відкриття «Молодості» змило емоції від закінчення 27–го українського Тижня моди, а показ колекції Федора Возіанова — від фільму–відкриття «Молодості» «Картахена», а вранішній затор на Південному мосту змив усі хороші сни, які наснилися в ніч із неділі на понеділок. Але якщо виключити довгу пам’ять, залишиться один тільки калейдоскоп, тож пропоную «відмотати» на тиждень назад і розібратися з колекціями українських дизайнерів сезону весна–літо 2011.

Шоу

Шоу — це не найголовніше на тижнях прет–а–порте, але без сіновалу чи льодовикових торосів Chanel, без шоу Гальяно і покійного МакКвіна цей модний magic не мав би такого невідпорного ефекту. Дизайнери знають, що емоції — дуже ефективний маркетинговий інструмент. В Україні теж є список дизайнерів, від показів яких чекають постановочних ефектів — Олексій Залевський, Лілія Літковська, Олена Буреніна, Вікторія Гресь, Ольга Громова, Оксана Караванська, та й фото з цих показів у кілька разів частіше з’являються на сторінках ЗМІ. Цього разу Лілія Літковська взагалі відмовилася від шоу — ніяких річок крові на подіумі — одяг без «бек–вокалу і підтанцьовки», зате вирізнився Серж Смолін для марки Idol. На його показі подіум декорували під футбольне поле, обставили живими деревами і кущами, виставили «стадіонне освітлення», по подіумі бігали «футболісти» в рекламній формі від Idol і з логотипами спонсора, співали учасники «Нової хвилі», дефілювали чоловіки в спідницях–шортах. Яскраво, але дуже еклектично. Картинка Олени Буреніної навпаки була «крепко» цілісною — візуалізація теми генетики і біотехнологій, велика кількість іміджевих, подіумних доповнень — результат феєричний: на спині морквяні грядки, на голові — навушники з рослинами під скляними ковпаками (до речі, навушники одразу після показу перекочували в колекцію головної редакторки одного з модних глянців), на ногах гольфи з «трави» плюс яскраві морквяні принти. Лариса Лобанова завжди робить ставку на індивідуальні принти — цього разу в її колекції «Майстерня художника» були і принти дитячих малюнків, і коробка з олівцями, і вуличне графіті, і зріз дерева, і палітра мариніста. Капелюхи у вигляді тюбика з вичавленою фарбою і кольоровим багетом надали цьому яскравому дефіле ефект–шоу. Зелені вуса і перуки, кепки–шестиклинки, тілесного кольору накладки на очі, стиль мафіозі з відповідними написами і картами на олімпійках і футболках — Залевський був прекрасний і в стилізації, і в шоу, і в колекції Holy Mafia. Брейк–дансери із команди Hi–Tech–Crew лаконічно і креативно показали колекцію Крістіни Бобкової в стилі індастріал.

Тренди

Передовики легкої промисловості пліч–о–пліч із дизайнерами визначили наповнення наших гардеробів на теплу пору наступного року. Отже, подорож по хвилях колективної пам’яті ХХ сторіччя продовжується: головний тренд — 70–ті ( шукайте їх у Kamenskayakononova, Андре Тана, Олени Карпишиної, ), а також 50–ті (Пустовіт і Гресь), 60–ті (Rito і Олена Голець), 30–ті (Пустовіт і Залевський). Весна–літо пройде під знаком природних кольорів — бежевий, сірий, чорний, білий, а також синьо–смарагдова гама, яскраві вкраплення — виняток, яким кожен модник чи модниця повинні вміти користуватися. Майстер–класи з поєднання правильних відтінків кольорів можна взяти у Ірини Каравай і Анни Октябрь, перша давно захоплюється і знається на образотворчому мистецтві, друга — студентка другого курсу факультету живопису Одеського художнього училища. Особ­ливий шик 2011–го — довжина максі: спідниці по кісточки із заправленими майками, футболками і блузами — тепер наймодніший лук, довгі сукні — вдень сукні–майки, вільного силуету чи з точним акцентом на талії, ввечері — сукні в діл. Але в той же час — що значить відсутність тоталітаризму в сучасній моді — присутні і дов­жина міді (широкі спідниці) і міні (облягаючі коктейльні сукні, мікрошорти або високі труси).

У моді залишаються фактурність і архітектурність. Дебютантка UFW Марія Бех, показуючи, як із лялечки виростає метелик, грамотно і модно використала архітектурний крій, зовнішні шви, ефект крил із невагомих тканин. Не завжди продумано, але цікаво виглядали коктейльні сукні від Наді Дзяк із необробленого льону, поєднаного з прозорим силіконом. Поєднати шифон, шовк, грубі металеві блискавки і жорсткі бавовняні фактури спромігся Автанділ Цквітіндзе.

З одного боку мода стає офіційнішою — блузи, піджаки, закриті сукні, ділові костюми, мінімалізм, але за рахунок подвійних структур, біколору, зміщення пропорцій, дірок–отворів на спині, спереду, поєднанню не властивих класичному стилю фактур відбувається гра в класики. Це не та нудна, понура бізнес–уніформа, за якою ховалися жінки–трудоголіки і офісні «сині панчохи», у ній аристократизм чистих ліній і бездоганного крою розбавляється невловимою для нетренованого ока провокативністю деталей. Мінімалістичний мінімалізм шукайте у Kamenskayakononova, Світлани Бевзи, трансформацію ділового костюма — в Андре Тана, чудові костюми з асиметричним піджаком і широкими брюками а–ля «банани» у Володимира Подоляна. З другого боку — вже пару сезонів королем на подіумі почувається трикотаж. Розмаїття суконь із трикотажу, футболок, брюк, сарафанів у цьому сезоні як ніколи величезне, причому можна довго говорити про різницю між традиційним використанням цього матеріалу в трикотажних грандів Rito чи Соболєва—Вронська і, скажімо, у Віктора Анісімова, Володимира Подоляна, Крістіни Бобкової чи Літковської, у другому випадку йдеться про білизняний трикотаж, тонке джерсі як основу для одягу casual, fashion street, хіпстерських look–ів.

У строю залишаються комбінезони, але головна річ у гардеробі модниці, як і раніше, сукня — вибрати сукню в новому сезоні не проблема, якщо тільки в цьому лісі можна зупинитися на чомусь одному. Асиметричні деконструктивістські сукні Крістіни Бобкової, довгі сукні–калюжі зі шлейфами і внутрішнім корсетом Ірини Каравай, сукні–парашути, розшиті стеклярусом і півнячим пір’ям від Артема Климчука, довгі пишні сукні з атласного шовку з авторськими принтами Лариси Лобанової чи дружини глави президентської адміністрації Зінаїди Ліхачової, сукні з асиметричними драпіровками, перехрещенням на спині і сукнями «плащ–палатками» від Лілії Літковської, романтичні сукні–маки Катерини Пшеченко і сукні з м’якою лінією плеча і спідницею–тюльпаном від Олени Пржонської, сукні–комбінації від Luvi.

Деталі

Це вони відрізняють модних людей від добре одягнених. Пластикові чорні комірці, перфоровані, як мереживо, у Kamenskayakononova, і комірці з перлів у Rito, окуляри в оправі з натурального дерева і дерев’яні, плетені сумки–конверти та сумки зі скляних бусин у Каравай, повстяні окуляри та підвіски–куби й кулі у Соболєвої—Вронської, капелюхи в Олени Пржонської і модні кольорові наплічники у стильної мандрівниці від Анни Октябрь — ось за чим треба полювати українським модникам. Світла­на Бевза вперше зробила лінію окулярів — ром­бовидні, круглі й квадратні скельця яскравих кольорів розбавили мінімалізм в одязі. У Віктора Анісімова аксесуарами в чоловічих образах виступали квіти–брошки із тканин і квітчасті українські хустки в ролі шарфів — останнє взагалі чудова знахідка, так само квіти з мережива прикрашали чоловічі костюми в стилістиці Великої депресії в колекції Олексія Залевського. Дизайнер аксесуарів Катя Булах зробила великі золотаві прикраси до колекції Андре Тана, а Роман Лазар розробив чоловічі перстені, підвіски, що нагадують розплавлену лаву, для Idol.