Місто–герой Київ за останні десять років змінився кардинально: окрім статусу зеленого «міста каштанів», столиця України отримала ще один — найбрудніше за екологічними показниками місто Європи. Цей факт минулого року констатували на Конференції ООН зі зміни клімату.
Кияни потерпають не лише від викидів автомобілями вуглекислого газу, забруднення водоймищ, якістю енергоспоживання та неналежної екологічної політики, а й від неприємних запахів, джерела яких є чи не в кожному районі столиці. Кореспондент «УМ» дослідив п’ять найсмердючіших об’єктів Києва.
Бортницька станція аерації. Дарницький район
Час від часу мешканцям Харківського масиву доводиться щільно закривати вікна — іноді, коли змінюється напрямок вітру і дме зі сторони озера Вирлиця, заснути просто неможливо. А все тому, що Бортницька станція аерації, що переробляє каналізаційні стоки, від масиву не відгороджена зеленими насадженнями.
«Чому зчиняється сморід? Усе дуже просто, — пояснює доктор наук, гідролог Віктор Вишневський. — Принцип роботи станції аерації такий: туди потрапляє все з унітазів та мийок киян. Потім за допомогою решіток затримується сміття. Після цього стоки потрапляють у величезні відстійники, де утворюється осад і рідина. Цю рідину далі очищують спеціально розведені одноклітинні організми. Осад же — мул — розкидають на поля. Але він не сохне, бо має специфічний склад і перебуває у стані гелю. От він і смердить».
У 2008 році навколо Бортницької станції аерації зчинився скандал. Нечистоти могли попливти до Києва — «Київводоканал» не міг випросити коштів на її ремонт у київської влади. Врешті мерія вирішила підсипати дамби, щоб мул не витікав у навколишні села. На це витратили 23,6 млн. гривень. Мул побороли, запах — ні.
Совські ставки. Солом’янський і Голосіївський райони
«Я там майже щодня проїжджаю, тому що поряд працюю, — пише на одному з інтернет–форумів мешканець столиці. — І як не зачиняй вікна в машині — смердить. Але тут інше цікаво. Ви подивіться, як там алкаші пікніки влаштовують. Ну, зараз–то холодно, а влітку мало не щодня вони там розкладають на траві покривала і пиячать у тому смороді. Наш народ непереможний».
Неприємний запах поширюється і від води Совських ставків, і від території навколо них. Запах відчутний від вулиці Кіровоградської і майже до Московської площі.
Про ставки розповідає водний еколог, старший науковий співробітник Інституту гідробіології НАН України Юрій Плігін: «У 50–х роках у Совських ставках розводили рибу. Відтоді їх і не чистили. Це мілководні непроточні водойми. У 80–х роках дослідницька група проводила аналіз води цих озер. Тоді їх визначили як слабко забруднені. Що тепер там відбувається, важко сказати, але точно ситуація не покращилася. Озера потрібно почистити, аби оздоровити, а за територією слідкувати. Раніше там парк планували відкрити, але чомусь із ним не склалося. У будь–якому разі купатися там не раджу».
Сміттєспалювальний завод «Енергія». Дарницький район
У червні цього року АК «Київенерго», вочевидь, щоб заспокоїти мешканців Харківського масиву, видала офіційне повідомлення, де йшлося про те, що рівень викидів сміттєспалювального заводу «Енергія» не перевищує нормативних екологічних показників. У ньому, зокрема, йшлося: «Упродовж 2009 року контролюючі органи провели 14 перевірок сміттєспалювального заводу, і жодна з них не зафіксувала перевищення рівня забруднення. Поточного року було проведено 10 перевірок, які визначили, що порушень у діяльності заводу чи відхилень від норм, передбачених українським законодавством, немає».
Однак кияни компетентній думці фахівців не вірять і наполягають, що «Енергія» і шкідлива, і смердюча. «Я прожила сiм років на Позняках (вулиця Гришка), — говорить киянка Ганна Андрієнко, — пам’ятаю, як там тільки вихід із метро зробили посеред піщаного поля. Тепер щотижня буваю у батьків і точно знаю, що смердить постійно. Кондиціонер установили тільки тому, що, коли відчиняєш вікно, отримуєш не прохолоду, а запах відходів». Інша мешканка Позняків ділиться практикою зберігання речей — випрасувані речі вона попередньо вкладає в поліетиленові пакети — аби не вбирали в себе неприємний запах. Інакше, виїжджаючи з району, відчуває, що одяг смердить.
Один із постійних аргументів «Київенерго», коли вчергове розгорається скандал щодо смердючих викидів, — обіцянки, що завод забезпечить мешканців Позняків та Осокорків теплом і гарячою водою. Однак це можливо, як зазначає саме керівництво компанії, лише після реконструкції (завод запустили ще у 1987 році. — Авт.). На «Енергії» спалюють 22% виробленого в Києві сміття. На реконструкцію необхідно 215 мільйонів гривень. Але і її успішне проведення не гарантує, що викидів у повітря стане значно менше.
Об’єкт МПК–400. Солом’янський і Шевченківський райони
Рейковий сміттєспалювальний об’єкт працівники «Укрзалізниці» запустили таємно, ще до оголошення громадських слухань. Певний час ЗМІ повідомляли, що він поки що є тільки в проекті, хоча правду мешканці дізналися швидко — запах, який здійнявся, приховати не вдалося. Згодом журналісти віднайшли МПК–400, добре законспірований на території вагонної дільниці. Відтоді вже два місяці цей об’єкт на вулиці Уманській працює без жодних погоджень. Тут спалюють відходи «Укрзалізниці» 400 кілограмів за годину. У повітря виділяються азот, діоксид, сірковуглець, хлороводень, стирол — всі задушливого запаху і або слабкотоксичні, або токсичні.
Однак, окрім самих цих речовин, загрозу для людей становлять ще й результати їх хімічних реакцій між собою. Про це «УМ» повідомив директор Київського еколого–культурного центру Володимир Борейко: «Навіть коли об’єм викидів «iз труби» відповідає нормам, утворення внаслідок реакцій речовин між собою може наносити непоправної шкоди людям та довкіллю. І цього ніхто не враховує». Незважаючи на резолюцію громадських слухань, в якій люди вимагають демонтувати об’єкт, сміття палять і далі.
Каналізаційна насосна станція. Оболонський район.
На книжковому ринку «Петрівка» перебувати неприємно: сморід, який тут відчувається, не дає спокою ні книголюбам, ні продавцям. Запах надходить від каналізаційної насосної станції «Оболонська», що розташована зовсім поруч. Один із працівників ВАТ «Київводоканал» на правах анонімності розповів «УМ», чому це відбувається. «Будувалася насосна станція «Оболонська» сорок років тому на пустирищі, далеко від житлових масивів, — говорить фахівець. — Це була така «глухота», що нашим працівникам на роботу добиратися було незручно, транспорт туди не ходив. А потім поруч влаштували книжковий ринок усупереч санітарним нормам, пізніше відкрили кіоски, продуктові магазини. Насосна станція хоч і стара, проте працює нормально. Інакше як фекаліями вона пахнути не може. Інколи цей запах відчутніший, інколи «приглушений» газовими викидами від авто чи чимось іншим… І «Київводоканал» у цій ситуації не винен».
Інфекціоніст першої категорії, лікар Київської басейнової поліклініки Світлана Кальченко говорить, що запах «Оболонської» відносно безпечний: «Жодної серйозної загрози здоров’ю немає. Але слід пам’ятати: будь–який сморід — це нечисте повітря, відсутність належної кількості кисню. Діти і люди, хворі на бронхіальну астму, це гостро відчувають. Звичайно, їм у таких зонах не бажано довго перебувати».
Незначні «смердючі деталі»
Наведене вище — зовсiм не повний перелік об’єктів, що псують київське повітря, а разом із ним — і життя киян. У кожному районі можна віднайти такі неприємні «родзинки». Як–от, наприклад, підземний перехід на Набережній, поблизу станції метро «Дніпро». Коли ним проходиш, таке враження, що опинився в громадському туалеті. «Найшоколадніший», але при тому один iз надокучливих запахів можна відчути поблизу Московської площі, коли вмикається вентиляція кондитерської корпорації «Рошен». Хімією смердить біля фармацевтичної компанії «Фармак», що на вулиці Фрунзе. А в районі Байкового кладовища тхне горілим — тут працює крематорій.
