Пишу тому, що вiдчуваю загрозу знищення України з боку «добродiїв» типу Єфремова, йому подiбних, пiдкинутих «нам по воле рока», та їхнiх угодникiв: Симоненка, Табачника, Колесниченка та iнших.
Ми не забули, коли, за що розпинали Україну й українцiв; хто тричi у 1918—20 роках починав загарбницькi вiйни проти України; хто тричi влаштовував голодомори i виморив бiльше 10 мiльйонiв українцiв; хто вбивав українську iнтелiгенцiю у 29—30 роках, у 35—38 роках гнав українцiв на пiвнiч та в Сибiр; хто проводив проти України газовi, молочнi, нафтовi та iншi вiйни та скуповує українськi пiдприємства i землi; та чому спротив окупацiї — злочин, а поневолення українського народу — iнтернацiоналiзм...
Я перелiчив тiльки мiзерну частину злочинiв проти українського народу. Запитую: «За якi провини?». Та за всi звiрства, що чинили над українцями, треба довiку просити прощення в українського народу... А що замислили сучаснi яничари? Затiяли знову мовний i культурний геноцид та iнше зло. Ми не забули, як у Бiлорусi прийняли двомовнiсть, i знаємо, куди подiлась бiлоруська мова. Таким же чином хочуть позбавити мови й український народ, вiдновити колонiальний статус України, вiроломно порушують Конституцiю держави, зокрема 10–ту її статтю. А в нiй зазначено: «Державною мовою в Українi є українська мова». Де обiцянки вивчити мову за три–п’ять рокiв, чому депутати i тепер «цвенькають», як кому заманеться? То хто ламає Конституцiю України, коли Конституцiя ще дiє? Якби тi, хто це робить, вважали Україну не колонiєю, то вивчили б її мову i використовували її в усiх сферах життя. Бо так роблять усi поряднi люди, переселяючись в iншу країну, не нав’язуючи їй нi своєї мови, нi своїх порядкiв. Інший шлях — злочинний.
Процитую 11–ту статтю: «Держава сприяє консолiдацiї та розвитковi української нацiї, її iсторичної свiдомостi, традицiй i культури, мовної та релiгiйної самобутностi...» А насправдi проросiйськi резиденти та яничари вже подiлили нас на сорти (Єфремов та Колесниченко), ба, навiть заперечують iснування носiїв української мови (Табачник), замовчують геноцид–голодомор (В. Янукович — Президент України! Ганьба!) i мовний голодомор — лiнгвоцид (Табачник); заперечують iсторiю України, пишуть новi пiдручники iсторiї пiд диктовку Путiна.
А яка брехня сиплеться з радiо, телебачення, iнтернету? Геббельс до такого не додумався б. На словах — керiвники незалежної держави Україна, а насправдi — пiдлеглi Медведєва та Путiна! Порiвняйте дiї та вислови Медведєва i Путiна з дiями уряду Януковича та ВР України (висловлювання Путiна про державу Україна та про її Президента. Путiн: «Украина — это недоразумение». Табачник: «Українська мова — для купки iнтелiгенцiї»). А згадаймо, хто по–дружньому оточив кордон України вiйськами, хто чинив i чинить газовi вiйни тощо?
Вiктор Янукович клявся на Бiблiї, що не буде творити беззаконня та перевороти, буде захисником Конституцiї, її гарантом. А став клятвопорушником, оточив себе людьми, якi ненавидять українцiв, вiдкрито про це заявляють i з бахвальством розповiдають про свої злi намiри.
Найкращу вiдповiдь україноненависникам дав наш поет Василь Симоненко: «...Народ мiй є! Народ мiй завжди буде! Нiхто не перекреслить мiй народ!»
Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>
На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>
Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>
Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>
Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>
