Сьогодні в Софійському соборі Національного заповідника «Софія Київська» презентують видання знаменитої київської пам’ятки першої половини XI століття — Реймського Євангелія — українською, англійською та французькою мовами. Це найдавніша вітчизняна книга, що походить iз бібліотеки Ярослава Мудрого, заснованої 1037 року при Софії Київській. Старокиївське Реймське Євангеліє потрапило до Франції з донькою Ярослава Мудрого Анною. Вважають, що, виходячи заміж за короля Генріха І, Анна Ярославна під час шлюбної церемонії дала на ньому королівську присягу. До сьогодні унікальний рукопис вважали загубленим у регіональній французькій колекції — його зберігали в міській бібліотеці Реймса — давнього коронаційного міста французьких королів.
«Про молитовник Анни я знав давно. Але пригадав про нього, коли прочитав книжку про Анну Ярославну, — розповів «УМ» ініціатор і натхненник видання, голова Фундації енциклопедії України Олег Іванусів. — Почав шукати інформацію про нього, знайшов його у Франції під назвою «Реймське Євангеліє». Дізнався, що Євангеліє знаходиться в Реймській бібліотеці». За словами пана Олега, він попросив відомого французького фотографа з українським корінням Юрія Білака поїхати в цю бібліотеку i перефотографувати всі 32 сторінки реліквії. Це все, що залишилось від книги, яка, за словами експертів, «мусила пережити певні катаклізми».
«Юрій Білак передав цифрову інформацію в Україну та попросив у Франції дозвіл на друк», — каже Олег Іванусів. Наш співрозмовник запевнив, що Реймська бібліотека унікальну українську пам’ятку не ховала — в 1975 році Євангеліє навіть привезли на виставку в Москву. Тоді московська дослідниця Лідія Жуковська стала першим фахівцем–філологом, який мав можливість вивчити реймські аркуші в оригіналі, однак оприлюднений конкретний науковий результат виявився надто скромним.
Для української ж науки Старокиївське Реймське Євангелiє досі існує винятково через короткі згадки на сторінках оглядових видань та популярної літератури. «Реймське Євангелiє так і не посіло належне йому місце серед українських культурних надбань, фактично надалі залишається маловідомим, — каже історик Володимир Александрович. — Хоча його ніби й не випадало б визнавати забутим... Реймський фрагмент — не лише найдавніший київський оригінальний рукопис, а й має бути визнаний ще й найстарішою Богослужбовою книгою Київської Церкви».
Науковці переконують, що реліквія — ціле поле для вивчення. Хоча б згадати про те, що реймські аркуші старокиївського рукопису є просто унікальним джерелом для історії української мови. «Кириличні зошити Реймського Євангелія є найбільш ранньою пам’яткою київської книжності й водночас одним iз найдавніших автентичних зразків української мови. Під цим оглядом його випереджають хіба що поодинокі найстаріші написи, виявлені на стінах Софійського собору, — каже Володимир Александрович. — Скромний фрагмент старокиївського рукопису стає в один ряд iз такими загальновизнаними, найвизначнішими здобутками етапу утвердження київського християнства, як Софійський собор та перший оригінальний зразок місцевої літератури — «Слово про Закон і Благодать» митрополита Іларіона».
Попри бурхливу долю, реліквія все ж повернулася на Батьківщину у вигляді повноцінного видання трьома мовами. «Плануємо видати тисячу книжок. Це не комерційний проект, тому про продаж поки не думаємо», — зазначив у коментарі «УМ» директор видавництва «МС» Зіновій Матчак. «Весь цей проект дуже дорогий, але це є наша інвестиція в Україну і в українство», — додав Олег Іванусів. До слова, електронний зміст книги можна переглянути на сайті видавництва msvitu.com у рубрицi «книги».
