У колегіальному виборі найкращих завжди є частка випадку, збігу обставин і навіть кон’юнктури. Тому «УМ» вирішила подати персоналізовані оцінки телевізійного року 2009—2010 від людей, які не були експертами нинішньої премії «Телетріумф», але добре знаються на вітчизняному ТБ.
Вальдемар Дзікі,
генеральний директор ЗАТ «ТРК «Україна»:
— У першу чергу хотів би відзначити, що український телевізійний ринок оживає після кризи, запускається велика кількість проектів власного виробництва на всіх великих телеканалах країни. Це дуже хороший знак. Це говорить про те, що зростає конкуренція, значить, телеканали докладають ще більше зусиль, щоб запропонувати глядачеві ще якісніший та цікавіший продукт. Окремо хочу відзначити колег з СТБ: те, що вони зараз роблять у плані власного виробництва, — це дуже хороший рівень. Робота команди СТБ демонструє, що канал будує серйозну базу, продумуючи стратегію на кілька років наперед.
Ольга Герасим’юк,
народний депутат України:
— Лише на каналі СТБ лишилися новини, що відповідають журналістським стандартам. Серед ведучих політичних ток–шоу лише Анна Безулик показала себе професіоналом, що керує ефіром. Тільки у «Я так думаю...» на «5–му каналі» у передвиборчий період не застосовувалися маніпулятивні технології. Також я б відзначила роботу Віталія Портникова на ТВі — це також один iз мастодонтів української журналістики.
Розважальний ефір перетворився в основному на «полову», де багато вульгарщини. А загравання з низьким смаком понижує планку. Виняток — «Україна має талант!» на СТБ, хоча другий сезон уже сприймається як клон першого. Ще ранкову програму на Новому каналі веде весела трійця: Оля Фреймут, Олександр Педан та Сергій Притула — молоді веселі українські люди, які не вдають iз себе зірок; у них є голова, гумор і душа.
Алла Липовецька,
генеральний продюсер Film.ua Television:
— Щодо продюсерів, то мені подобається робота Олексія Гончаренка, який працює над розважальними проектами Нового каналу. Також мені завжди подобається те, що робить Володимир Бородянський на каналі СТБ. Його проекти — сміливі, і ця його сміливість дуже надихає, дає гарний результат. Щодо телеведучих, то мої вподобання залишилися такими, якими були у попередні роки: Андрій Доманський, Маша Єфросиніна, Ольга Фреймут. Із нових облич справжнім відкриттям став Євген Комаровський — не тільки професійний лікар, а й талановитий ведучий, який вміє працювати в кадрі з великою аудиторією.
Отар Довженко,
оглядач проекту «Телекритика»:
— Відкриттям року назву Євгена Комаровського — знаного педіатра, який після пасіонарного виступу в ефірі під час паніки з приводу «свинячого грипу» став телеведучим на «Інтері». Натуральний, щирий, наділений прекрасним почуттям гумору ведучий викликає довіру, зокрема й тим, що говорить переважно про речі, на яких справді розуміється. Найкраща аналітична програма — щоденний формат «Шустер live», якого вже немає на телеканалі «Україна», — формат радше радійний, ніж телевізійний, однак знаковий як перша спроба оперативно реагувати на події дня. Політичне ток–шоу — «Я так думаю з Анною Безулик» на «5–му каналі», останнє шоу, в якому навіть перед виборами лунали компетентні експертні думки. На жаль, у власника каналу Петра Порошенка — за офіційною версією — не знайшлося грошей на подальше виробництво цієї програми.
Серед наймасовішого телевізійного жанру — теленовел — хочу виділити «Тільки кохання», серіал, знятий каналом «1+1» за румунським форматом. Стрічка позиціонувалась як перша україномовна теленовела й нічим, як на мене, не поступалася російським та латиноамериканським. Гумористичних проектів, гідних відзнаки, було два — «Велика різниця по–українськи» на ICTV та «Пороблено в Україні» від «Кварталу 95» на «Інтері». Перший вдало висміяв телевізійну поп–культуру, другий — показав вищий, ніж у «Вечірнього кварталу», рівень роботи з політичними темами. Соціальний проект — «Критична точка» ТРК «Україна», просто тому, що вони кілька років роблять чудову справу, й давно пора їх за це похвалити.
Призом «за оптимізм» нагородив би канал ТВі — навіть після краху сподівань на розширення мережі, невдачі в судовій боротьбі проти каналу «Інтер» він не припиняє розвиватись та запускати якісні проекти, яких, боюся, ми ближчим часом не побачимо на великих каналах.
Хто не знає Сашка Лірника? Виявляється, є такі. Та з кожним новим днем незнайків стає все менше: то книга з Лірниковими казками до рук потрапить, то диск хтось перепише й дасть послухати, то на телебаченні Лірникову вечірню казочку тато з мамою увімкнуть. Казкар постійно спілкується з читачами, слухачами й глядачами, їздить з волонтерською місією на Донбас, а також за кордон, до українців діаспори. >>
Професійна мандрівниця Ольга Котлицька цього тижня у Києві збирає друзів, щоб нагадати: телепроекту про подорожі, автором і ведучою якого вона є, уже 20. Спочатку був «На перший погляд», потім він трансформувався у «Не перший погляд». >>
Навіть якщо комедії не ваш улюблений кіножанр, варто подивитися на неперевершений талант однієї з найсмішніших сучасних коміків — американської акторки Меліси Маккарті у новій стрічці «Леді бос», що цього тижня виходить у прокат в Україні. >>
Телеведучий Дмитро Комаров на каналі «1+1» показав Камбоджу, Індію, Кубу, Болівію та інші країни такими, як ніхто не здогадувався. Він «вивертає» світ і показує його з вражаючих сторін. У кабінеті Дмитра в офісі «Плюсів», де ми ведемо розмову, ніби зібрані шматочки екзотичних країн, у деталях. >>
Упродовж останніх років вибагливі телеглядачі, які цінують свій час, усе частіше відмовляються від перегляду ефірів так званих великих каналів, де навіть у новиннєвих блоках орієнтуються на «інформацію розваг» — інфотеймент. >>
У Донецьк прибула група з 20 представників російських ЗМІ, перед якими поставлено завдання «фіксації обстрілів мирного населення українськими військовими», а також «консультацій» з організації провокацій, — повідомили в групі «Інформаційний спротив». >>
