У Колонному залi Нацiональної фiлармонiї України вiдбувся перший виступ одного з найкращих камерних ансамблiв iз Нiмеччини — Квартету iменi Гоффмайстера. Органiзований вiн за участю посольства Федеративної Республiки Нiмеччина в Українi та «Нiмецького культурного форуму». Чотири чудових музиканти — Улла Бундес (скрипка), Крiстоф Гайдеманн (скрипка), Айно Гiльдебрандт (альт) та Мартiн Зееманн (вiолончель) — виконали унiкальну програму, до якої ввiйшли твори Франца Антона Гоффмайстера, Антона Фердинанда Тiца i Йозефа Гайдна. Майже всi цi твори нiколи не виконували в Українi, тому цей концерт, що мав досить незвичну назву «Генiальний дивак» i був присвячений 200–й рiчницi вiд дня смертi Антона Фердинанда Тiца, виявився концертом українських прем’єр.
Чому ж його саме так назвали? На це запитання вiдповiв доктор Клаус Гарер — представник «Нiмецького форуму схiдноєвропейської культури», вiн був ведучим концерту. Саме так називали сучасники Антона Фердинанда Тiца, який за життя мав величезну популярнiсть по всiй Європi i якого вважали уславленим вiртуозом–виконавцем. Свого часу Тiца запросила працювати до Санкт–Петербурга Катерина II, i вiн жив там досить довго, створивши чимало творiв. Серед них i 12 струнних квартетiв, якi видали в трьох серiях (у 1781, 1802 та 1808 роках), що досить виразно свiдчать про яскравий та iндивiдуальний стиль композитора. У них надзвичайно гармонiйно поєднано довершенi форми вiденської класики з мiсцевим росiйським колоритом. Як i багато iнших видатних композиторiв своєї епохи, Антона Фердинанда Тiца забули практично одразу пiсля смертi. Тiльки останнiми роками, завдяки роботi нiмецьких i росiйських дослiдникiв та музикантiв, вiдкрили його камернi твори — струннi квартети, квiнтети тощо.
«Нiмецький форум схiдноєвропейської культури», що розташований у Потсдамi, випустив нещодавно записи всiх 12 квартетiв Антона Фердинанда Тiца на трьох компакт–дисках у виконаннi квартету iменi Гоффмайстера. Два з них i почули київськi слухачi.
Як розповiв доктор Клаус Гарер, за життя композитор був дещо дивакуватим i впродовж певного часу зовсiм перестав розмовляти, спiлкуючись лише жестами. Та, незважаючи на це, музиканти його розумiли i поважали.
Що стосується рiвня виконання, то нiмецькi майстри приємно вразили київських слухачiв високим професiоналiзмом, гармонiйним i злагодженим звучанням усiх iнструментiв ансамблю, умiнням правильно вiдтворити i донести до присутнiх авторський задум виконуваних творiв. Усi чотири музиканти грали на старовинних автентичних iнструментах, виготовлених нiмецькими, австрiйськими та iталiйськими майстрами у XVIII столiттi. Струни iнструментiв були не металевi, а з матерiалу тваринного походження — жил i кишок.
Пiсля першого виступу в Києвi музиканти вирушили до Одеси, де зiграли два концерти — в Лiтературному музеї та Лютеранському соботi святого Павла.
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
