...Багатолюдна траурна процесія розтяглася Краматорськом на кілька кілометрів. Хоронили братів Дениса і Дмитра Карпенків, які за досить загадкових обставин зникли у Києві ще вересневої ночі 2002 року. Довгий час про їхню долю не було жодних вісток. Нарешті в квітні цього року Генпрокуратура України оприлюднила повідомлення: тіла мешканців Краматорська відшукали неподалік села Лісники біля Обухівського шосе під Києвом. А невдовзі з'явилася ще одна заява — замовник убивства братів, якого вже вдалося затримати, оцінив «роботу» виконавця в 50 тисяч доларів. Крім того, він же «замовив» і викрадення та вбивство відомого підприємця і власника унікальної колекції раритетної авто-мототехніки Ігоря Жемова. Його тіло майже через півроку знайшли в Краматорську в підвалі будинку на території садового кооперативу «Будівельник».
Замовника та підозрюваних у викраденні і вбивстві людей заарештовано. Однак розслідування тільки почалося, і правоохоронцям ще належить відшукати відповіді на довжелезну низку запитань.
У вересні 2002 року 24-річний Денис і 31-річний Дмитро Карпенки приїхали до Києва на чергову сесію у Інституті міжнародних відносин, де вчилися заочно. Оскільки в рідному Краматорську один керував міською філією «Укрексімбанку», а другий — тутешнім пивзаводом, знайти зручне й престижне помешкання не було проблемою — поселилися в квартирі на Червоноармійській у самому центрі. Того фатального дня — 25 вересня — обидва кілька разів телефонували у справах до Краматорська і, звісно, нікому й на думку не спадало, що молоді люди ось-ось безслідно зникнуть. Близько півночі дружина старшого брата розмовляла з Денисом, і той запевнив, що вони разом і все добре. А вже після півночі жінці подзвонив і сам Дмитро. Було чути, як він комусь промовив: «Взагалі збирався йти додому спати». А дружину запитав: «Що трапилось?» (зв'язок був нікудишній і тому, не виключено, він міг сказати «Щось трапилось» — цю коротку розмову, вдалося встановити, він вів з вулиці Червоноармійської, біля будинку № 10).
Оскільки після цього протягом доби додзвонитися до братів уже не було ніякої можливості, їх батько — генеральний директор ЗАТ «Важпромкомплект» Валерій Карпенко — поїхав до Києва. Однак там він виявив тільки автомобіль у дворі будинку та порожню квартиру. Аби зареєструвати заяву про зникнення синів, довелося витратити чимало зусиль. В одному райвідділі батькові радили звернутися до іншого, а там — до прокуратури. І тільки коли Карпенко-старший вийшов на зв'язок з тодішнім покурором Донецької області, вдалося зустрітися з прокурором Києва, який дав розпорядження начальнику райвідділу зареєструвати заяву.
Відтоді бодай натрапити на сліди братів не вдавалося ні правоохоронцям, ні самому батькові, який не шкодував для цього ні зусиль, ні коштів. Віталій Карпенко навіть звернувся через газети з пропозицією виплатити 150 тисяч доларів тому, хто повідомить достовірну інформацію про долю Дениса й Дмитра. Дзвінків не бракувало, однак слідству вони нітрохи не допомогли. Швидше, навпаки. Приміром, 28-річний мешканець Львівщини Станіслав В., не володіючи ніякою інформацією, намагався зіграти на почуттях пригніченого горем батька й «видурити» 30 тисяч доларів. Цинічного та шахраюватого молодика вдалося затримати, і суд Краматорська оцінив його намагання в 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
А Карпенко-старший не припиняв розшуків синів. У 2003 році на одній із столичних промислових виставок він навіть зумів пробитися до Президента України, якому розповів про своє нещастя і почув у відповідь обіцянку допомогти. Та тільки у квітні поточного року завісу над таємничим зникненням братів Карпенків вдалося припідняти хоч трохи.
Відразу по гарячих слідах після зникнення Дениса й Дмитра рідні та близькі очікували, що до них звернуться з вимогою та умовами ймовірного викупу заручників. Однак таких ніхто не висував. А ось версій викрадення вистачало. Найперше натякали на схвалений владою інвестиційний проект вартістю 1 мільйон доларів. Та Карпенко-старший спростував ці припущення: гроші призначалися для реконструкції пивзаводу і проводились тільки через банк.
Утім багато хто з незалежних експертів у місті та області припускали, що сліди резонансного злочину таки варто пошукати на Донеччині. Після того як ЗАТ «Важпромкомплект» придбало місцевий пивзавод, постала необхідність модернізувати та реконструювати підприємство. З цією ж метою й було взято солідний кредит, що давав шанс пивзаводу поборотися за споживача пива на вкрай тісному ринку. Однак чи міг би Краматорський пивзавод скласти конкуренцію відомим і розкрученим фірмам, так і залишилось невідомим. Тим більш що саму комплексну модернізацію і вихід на солідніший рівень з відомої причини довелося відкласти.
А прихильники ще однієї неофіційної версії відшукали зв'язок між зникнення братів Карпенків та вбивством журналіста Ігоря Александрова. Спільною ланкою між двома резонансними справами вважали краматорське злочинне угруповання «17 дільниця». Мовляв, карні авторитети, які могли бути причетними до розправи над журналістом, не гребували контролювати найбільш прибуткові місцеві підприємства і «цікавилися» й Краматорським пивзаводом.
У чому не помилилися експерти, так це в тому, що сліди резонансного злочину слід шукати не в столиці й не за кордоном (такі припущення теж були), а безпосередньо в самому Краматорську. Підтвердженням такої проникливості став і наступний, тепер уже відомий факт: правоохоронці запеленгували дзвінок з мобільного телефону, що належав одному з братів. Новий власник мобілки дзвонив з Краматорська.
На зустрічі з журналістами начальник управління обласної міліції Володимир Малишев не приховував задоволення діями своїх підлеглих. «Я пишаюся роботою донецьких міліціонерів. Насамперед треба віддати належне співробітникам карного розшуку й УБОЗу. Аналогів розкриття такого злочину в Україні ще не було!»
Саме так керівник донецької міліції оцінив спецоперацію із затримання підозрюваних у причетності до викрадення та вбивства братів Карпенків та підприємця Ігоря Жемова. І роботу підлеглих оцінено не тільки словами — 10 бійців спецпідрозділу «Беркут», які безпосередньо брали злочинців, отримали премії — по тисячі гривень. Тим більше, що двох мешканців Краматорська (27-річного й 29-річного) вдалося взяти на квартирах без жодного пострілу. Хоча вогнепальна зброя в затриманих таки була — пістолет ТТ зі спиляним номером. Цього ж дня стало відомо й місце ще однієї жертви викрадення. Тіло Ігоря Жемова знайшли у підвалі дачного будинку. 44-річного бізнесмена кілька місяців ховали в гаражі та підвалі, підкинувши дружині відеокасету із записом тортур над чоловіком та вимогою про викуп за 2 мільйони доларів. І, як зізнався потім один із затриманих молодиків, свою жертву вони задушили після того, як... не стало чим годувати заручника.
Обставини загибелі Дениса і Дмитра Карпенків, яких викрали з метою викупу, теж уже з'ясовано. Молодим людям група виконавців вкоротила віку ще в ніч зухвалого викрадення. Коли «випадкову» зустріч у Києві із земляками «обмивали», хлопцям підсипали щось у чарки. Потім зв'язали і заклеїли роти скотчем. Така обставина призвела до того, що простужений старший брат задихнувся. Плани викрадачів змінилися, і тому невдовзі замовник по телефону виніс вирок і молодшому брату, якого вбили ножем вже біля ями з тілом Дмитра.
Серед виконавців — молодики, яких жертви добре знали: з декотрими вчилися в одній школі. І, звісно, їх коло не обмежується тільки двома, нещодавно затриманими мешканцями Краматорська. Це підтвердив і керівник обласного управління міліції Володимир Малишев. «Відомий і третій спільник, однак на цьому їх коло не обмежується. Такої кількості учасників не достатньо, аби братися за викрадення людей. Я думаю, що невдовзі з'явиться ще не один епізод з викраденням і причетності затриманих до інших злочинів. І згадана трійця, не виключено, може мати різноманітні зв'язки й покровителів. А як високо можуть потягтися нитки, покаже подальше розслідування. Хоча, на мою думку, коло причетних залишиться тільки на рівні Краматорська. Однак у житті всяке буває...»
Викрадення та вбивство Дениса і Дмитра Карпенків та Ігоря Жемова ще раз підтвердили, що Краматорськ небезпідставно претендує на неофіційний статус кримінальної столиці вже не тільки регіону. Бо не варто забувати про ще одну гучну справу, в епіцентрі якої несподівано опинився мешканець міста, знедолений Юрій Вередюк, «призначений» на роль убивці журналіста Ігоря Александрова. І коли йдеться про сфабриковану версію, згідно з якою хворий і миршавий чоловічок (за словами свідків на судовому процесі, бідолаха повне відро з водою ледве піднімав) відразу двома бейсбольними битами забив до смерті потерпілого, напрошується класичне: «Автора!». До речі, колишнього першого заступника начальника Краматорського міського відділу міліції Ігоря Криволапова заарештовано саме за звинуваченням щодо перевищення службових повноважень, що позначилось на фальсифікації версії. Однак є дуже великі сумніви, що в такій резонансній справі, як вбивство тележурналіста Ігоря Александрова, рішення стосовно пошуку «винного» приймалися на рівні заступника начальника міськвідділу. Та навіть якщо припустити, що автором відвертої нісенітниці про Вередюка як кілера міг бути цей заарештований офіцер міліції, без підтримки і схвалення цієї версії столичними колегами із більшими зірками на погонах таки теж не обійшлося. Втім сподівання на те, що полетять зірки з погон та правоохоронці — з посад не тільки на міському чи обласному рівні, залишаються дуже примарними.
Розслідування, що проводить слідчо-оперативна група Генеральної прокуратури України, триває. І, хтозна, мабуть, невдовзі з'являться нові епізоди злочинної діяльності затриманих осіб. А можливо, стануть відомими й прізвища високих покровителів, без підтримки яких виконавці навряд чи могли б діяти так жорстоко, цинічно, впевнено.
Бурхливі політичні пристрасті розгорілися у районному центрі Карлівка, що на Полтавщині, перед обранням голови районної ради. Коаліція у складі депутатів від «Батьківщини», «Блоку Петра Порошенка» та «Свободи» висунула тоді кандидатуру Петра Світлика. >>
Бійця АТО, який приїхав додому на реабілітацію після поранення в зоні бойових дій, уже з новими численними травмами голови госпіталізували до реанімації. За його життя борються лікарі у Вінницькому військово-медичному центрі. >>
Батькам школярів добре відома ситуація, коли син чи дочка приходять зі школи і скаржаться на однокласників — той б’ється, той обзивається, а той і взагалі проходу не дає. >>
Про тривалу відсутність мешканки Вінницького району заява в поліцію надійшла від брата зниклої лише 10 жовтня, оскільки той сам намагався знайти сестру й до останнього не вірив, що її немає серед живих. >>
Відомо, що 55-річний підприємець із Туреччини займався вантажними перевезеннями різних товарів та у справах часто відвідував Миколаїв. Саме в цьому південному місті йому влаштували справжню пастку, знаючи про його підвищену пристрасть до молоденьких дівчат. >>
Дачники стверджують, що бачили їх за цим заняттям і навіть знають в обличчя. Правоохоронці ж у листах повідомляють, що ведуть слідчо-розшукові дії. Ця історія майже анекдотична. І з неї можна було б посміятися, якби все не було так сумно. >>
