Бомба під Путіна

12.05.2004
Бомба під Путіна

      Семеро чоловік загинуло, близько 50 поранено, з них 14 лежать у грозненському госпіталі, стан трьох поранених лікарі називають дуже важким. Такий результат теракту 9 травня на стадіоні «Динамо» у столиці Чечні. Останньою трагічною жертвою стала дитина, яка вчорашнім ранком померла в госпіталі від отриманих ран, сповістив інтернет-сайт газети «Известия».

      Те, що вибух було підгадано під святкування Дня перемоги, натякає на особливий символізм, який виконавці вкладали в цей теракт. А те, що вибухівку було закладено в самий центр головної трибуни, — зайве підкреслює, що акція мала на меті знищення всієї військово-політичної верхівки республіки. Ахмед Кадиров, призначений Москвою президент Ічкерії, загинув, командувач Об'єднаним угрупованням російських військ Валерій Баранов — з пораненнями потрапив до госпіталю.

      Чечня і вся Росія в такому стані, що годі «виливати переполох». У Грозному, відразу по гарячих слідах, було заарештовано п'ятьох підозрюваних у вчиненні теракту. Втім інформації про них правоохоронці видають журналістам так мало, що скидається на те, начебто міліція «загребла» на вулиці перших-ліпших чеченських бороданів, аби продемонструвати громадськості, що зло можна вхопити за полу піджака і покарати.

      Дві основні версії розглядають у ці дні преса та політики. Перша — помста розрізнених, але вцілілих бойових загонів чеченців за вбивство російськими спецслужбами у Катарі колишнього президента республіки Зелімхана Яндарбієва, який замінив на цьому посту загиблого (знову-таки внаслідок операції російських спецслужб) Джохара Дудаєва. Друга — провокація ФСБ. Останню версію у телезверненні, переданому в записі через західні ЗМІ, обстоює всенародно обраний у 1997 році президент Чечні Аслан Масхадов. Проте ці припущення здаються маловірогідними, позаяк дестабілізація в республіці, що настала після вибуху на стадіоні «Динамо», абсолютно не вигідна ні Москві, ні президенту Росії Володимиру Путіну, рука якого й тримає міцно всі спецслужби й силові відомства країни. Власне, вбивство Кадирова б'є по авторитету й планах Путіна на «стабільність Росії», про що він гордо заявляв у своїй інавгураційній промові. Вибух 9 травня довів, що Чечня далека від заколисуючих думок російських можновладців про нарешті приборкану республіку, що метрополія вельми наївна, вважаючи, що владу можна пригнати з Москви, підштовхуючи дулами автоматів. Маріонетковий режим не є способом вирішення чеченської проблеми — ось висновок, який Москві слід зробити з трагічної загибелі Ахмеда Кадирова. Британська газета «Дейлі телеграф» радить Путіну почати переговори з Масхадовим, адже «тільки таким шляхом можна знайти політичне вирішення проблеми, прийнятне для більшості мешканців республіки». «Поставивши на Кадирова, що... створював лише видимість легітимної влади в республіці, Путін загнав себе у глухий кут», — резюмує газета. Однак Росія має й іншу методологію «політичного» вирішення проблем — «мочити у сортирі».

  • Мор людей

    На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>

  • Штани з протертими колінцями

    «У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>

  • Науково необгрунтоване хуліганство

    Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>

  • От собака!

    Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>

  • Економічний Нобель знайшов своїх героїв

    Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>

  • Вранці — вибори, через місяць — результати

    У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>