Вилікують усіх

Цьогоріч, ще у весняний сезон, вітчизняні телеканали почали активно експлуатувати тему здоров’я. До осені дожили не всі навколомедичні проекти: нічого подібного не запропонувавши любителям лікуватися біля екрана телевізора, «Інтер» відмовився від дороговартісного ток–шоу «Знахарі», ведучими якого були професор і співачка Ольга Богомолець, травниця Наталія Земна та олімпійський чемпіон Олександр Крикун. «Плюси» ще не показали оновлених «Справжніх лікарів», але «свіжак» iз двома, а не чотирма ведучими, як було раніше, вже у сітці мовлення на наступний тиждень. В осінньому телесезоні першим на «1+1» запустили новий оригінальний для вітчизняного ТБ медичний документальний серіал «У Центрі серця. Кардіохірурги». А прихильники «Знахарів» можуть знайти втіху, увiмкнувши Перший Національний, де нове ток–шоу з непретензійною назвою «Здоров’я» не виглядає так «жирно», як «інтерівський» попередник, але за змістом аналогічне.

Реаліті без шоу

Експеримент із медичним документальним серіалом, який знімали упродовж трьох місяців із сьомої ранку до шостої вечора, а залежно від ситуації — і до ночі, вдалий як проект соціальної тележурналістики. Вмикаючи «Кардіохірургів», домогосподарки та пенсіонери плачуть не від ірреальних історій кохання вигаданих дона Педро чи Кармеліти. У медичному серіалі виробництва продакшена «Актив–віжн», який показує канал «1+1», — хворі з Криму, Хмельниччини чи столиці, які через хвороби опинилися в реальному Київському міському центрі серця, де лікують пацієнтів директор — відомий не лише в Україні професор Борис Тодуров — та його команда професіоналів — більше ста осіб. У кожному епізоді проекту — історії трьох або й більше пацієнтів: однорічний Андрійко з двома вродженими вадами серця; 27–річна Марина, яка пережила кілька клінічних смертей і яка зможе народити дитину тільки після оперування свого хворого «мотора». Коли немовляті по–справжньому вводять знеболюючу ін’єкцію і дитинка плаче — не треба ніяких додаткових телезасобів, щоб викликати у глядачів співпереживання. А коли на операційному столі тільце маленького пацієнта з різними підключеними трубочками, здається, бездиханним — клубок до горла підкочується у найбільш товстошкiрих телеспостерігачів.

Показ проблем медичної галузі у проекті не на першому плані, але вони не губляться серед житейських історій хворих. Наприклад, розповідь із недавнього минулого, коли лікарям довелося 74 хвилини триматися самим і утримувати життя пацієнта, який був на операційному столі, коли раптово вимкнули світло. Слава Богу, що у Київському міському центрі серця зараз є устаткування, що дозволяє автономно, без зовнішніх джерел енергії працювати кілька годин поспіль. Але ця історія змушує згадати про те, у якій розрусі і донині продовжує існувати медицина поза Києвом. Або. Слова одного з лікарів про те, як пацієнти, «рік перетерпівши» (зрозуміло, через брак грошей на лікування), стають важкохворими, допомогти яким значно складніше. У такий спосіб без будь–якого офіціозу чи моралізаторства компактно вдається показати і чому українці тяжко хворіють, і чому їм часто медики не в змозі допомогти.

Формат серіалу, нехай і документального, диктує свої правила. Від «Дому–2» у «Кардіохірургах» — підготовка до перевдягання у стерильний одяг медсестер і фарбування губ пацієнткою, що відправляється після операції додому. Ці вкраплення виводять проект за рамки виключно царства Асклепія. І кардіохірурги, і їхні пацієнти у телепроекті — звичайні люди: головний анестезіолог їде за місто до свого уже трирічного довгобуду; а прооперована пацієнтка, якій тимчасово заборонили водити автомобіль, тільки переступила поріг медичного закладу — відразу сідає за кермо,.. але тільки щоб відчути повернення до повноцінного життя — поїде вона на пасажирському сидінні. Коли закадровий голос деталізовано розповідає про введення спирту у серце, а пацієнти — про відчуття після клінічної смерті, глядачам «Кардіохірургів» здається, що дивляться вони проект на каналі «1+1», який не збирається відмовлятися від інфотейменту.

«Мені поталанило, що до 50 років не потрапляв до вас. А тепер поталанило — бо потрапив до вас», — каже лікареві в одному з епізодів «Кардіохірургів» пацієнт Центру серця, будівельник з «Артека» Володимир. Теоретично ці слова можна сприймати як рекламу конкретного медичного закладу. Утім контекст обрубує на корені цю думку, переводячи її в іншу площину. Документальний серіал «У Центрі серця. Кардіохірурги» реанімує цивілізоване поважне ставлення до професії лікаря — людини–професіонала, що рятує життя іншим.

Діагноз — прихована реклама

На Першому Національному, щоб зробити новий навколомедичний проект, не вигадували велосипед: інформаційно–пізнавальна програма «Здоров’я» в ефірі НТКУ уже виходила понад сiм років, а формат ток–шоу випробуваний сучасним телебаченням різних країн, а весною — і телеканалом «Інтер». Куций бюджет дер­жавної телекомпанії не дозволив облаштувати студію нового ток–шоу «по–багатому», але картинка на екрані виглядає досить пристойно і навіть оригінально: червоні гардини, білі колони з червоними хрестиками і таких же геометричної форми і кольору стіл, за яким на світлих диванчиках ведуть розмову ведучий і гості. Не дратують навіть біло–сірі (залежно від освітлення — біло–чорні чи біло–сині) квадрати частини підлоги: звичайно, дещо наляпувата картатість, але дуже схоже на плитку у медзакладах.

Учасників–глядачів прямих ефірів — небагато, і їм відведена роль глядачів. Заправляють у студії україномовні (що віднедавна дивина навіть на Першому Національному) Світлана Умінська та Олег Чабан. Їхні ролі чітко розділені: часом манерна просто ведуча і досвідчений, але простий професор. Їхнє спілкування невимушене і рівноправне. Часом здається, що трохи забагато штампів і медичних назв та термінів. Але, по–перше, програма про медицину і здоров’я, по–друге, значення малознайомих слів періодично виводять на екран. Теми традиційно–популярні — «Зніміть окуляри, негайно», «Перша медична допомога», «Рух — це життя», «Справжні чоловіки: усе про здоров’я сильної статі». Щоб розкрити їх, запрошують звичайних людей і зірок, що мають тематичну проблему, та медиків, які на ній спеціалізуються. За робочим столом готують наїдки–напитки, корисні для здоров’я. Ну майже все, як навесні у студії «Інтера».

Можна не сумніватися, що серед глядачів ток–шоу «Здоров’я» переважає аудиторія, для якої проблематично добратися на консультацію до лікаря в поліклініку, наприклад, тому що її просто закрили в селі. Отже, будь–яка просвітницько–популярна медична інформація для таких глядачів дуже потрібна. Але для справжніх лікарів існує найголовніше правило, яке не завжди сповідують телевізійники, — не нашкодь! На Першому Національному в ток–шоу «Здоров’я» запрошують і тих спеціалістів, які називають конкретні препарати, якими рекомендують лікувати конкретні захворювання, але не зауважують, що це реклама.