Прості радощі

Роман журналістки Елізабет Гілберт заснований на власному досвіді self–made woman (у наших краях такий тип емансипованої жінки називають «комсомолка, спортсменка, красуня»), яка одного разу усвідомлює, що за рекорди у власному житті треба розплачуватися. Шлюб не здається вже таким ідеальним, комфорт­не життя втомлює одноманітністю, а інтрижка з молодим сексуальним актором опускає самооцінку до позначки «нижче плінтуса». У цей критичний момент героїня отримує знак згори — спогад про пророцтво цілителя з Балі — й вирушає в подорож, яка має привести її до самої себе: в Італії вона має задовольнити пристрасть до хорошої їжі, в Індії — віднайти душевний спокій і, нарешті, у цілителя на Балі — своє призначення і долю. Елізабет Гілберт скомпонувала хорошу книжку за рецептом бестселера (близька читачеві історія+пригоди) й видала «Їсти, молитися, кохати» 40 мовами світу (українська до їх переліку не входить). Звісно, Голлівуд не міг не відчути цю золоту жилу.

На головну роль успішної американки у відчаї запросили головну красунечку «Фабрики мрій» Джулію Робертс. Книжку, як зізнається актриса, вона прочитала, щойно та вийшла — у 2006 році, й визнала історію Гілберт універсальною. Уже пізніше, готуючись до ролі й знімаючись у фільмі, вона продовжувала працювати за принципом універсальності — не презентувати глядачеві копію письменниці, а відтворювати характер героїні, віддаючись інстинктивним відчуттям. Можливо, тому виникає таке стійке відчуття, що Робертс грає саму себе: красиву, стильну, сформовану жінку за 30, яка не боїться зморщок і перспектив залишитися без чоловіка. І подорож, в яку вирушає її героїня Ліз, видається бонусом до її успішності — екзотичною пригодою, а не спробою заблудної душі віднайти себе і свій шлях.

Найслабша частина фільму — перебування Ліз в ашрамі (індуїстській общині). Нам представляють добре відому індійську дійсність (дітей, що жебрають, гори й ріки нечистот, заразних москітів), проте шлях самопізнання героїні залишається закритий за сімома дверима, як і доступ знімальної групи до більшості індійських ашрамів. Виникає підозра, що відчуття вселенської любові прийшло до Ліз зовсім не завдяки годинним медитаціям та настановам гуру, а через зустріч із Річардом з Техасу («Чи варто тоді було так далеко забиватися?» — питання, що, зрештою, виникає одного разу і в самої героїні).

Італія—Індія—Балі у фільмі представлені одним красивим туристичним проспектом. І якщо Італія та Індія давно перебувають у полі зору мандрівників з Америки та Європи, то Індонезія, що постраждала внаслідок природних катаклізмів та терористичних атак, постає як нова принадна точка на карті, куди неодмінно треба їхати. Більше того, може, там, на Балі, ви зустрінете свого Хав’єра Бардема. Іспанський актор приєднався до знімальної групи на останньому етапі зйомок і став одним iз найорганічніших елементів цієї картини. І хоча він скромно заявляє, що йому довелося просто увійти в ритм відзнятого матеріалу, ми ж розуміємо, що річ насправді в акторському таланті: Бардем ніколи не повторюється у своїх кінообразах.