Яким оманливим буває інколи перше враження. І щоб там не казали про першу зустріч, яка начебто характеризує людину найкраще, це далеко не завжди так. Адже за потреби зіграти належну роль може ледь не кожен. Коли Валерія Газзаєва представляли тренером київського «Динамо», він з–під вусів посміхався ледь не кожному питанню журналіста і все бачив у рожевому світлі. Та спливав час, великих лаврів в Україні фахівець так і не зажив, і до «акул пера» Газ уже ставився прохолодніше — на більшості прес–конференцій обмежувався кількома банальними фразами, казав «спасібо» і зникав. А після останнього матчу на посаді керманича «ДК» взагалі доволі грубо відкинув руку журналіста, коли той на ходу намагався поставити запитання. Припущу, що таке ставлення відіграло не останню роль у тому, що практично ніхто в мас–медіа не подарував осетинському фахівцеві на прощання доброго слова.