Я мав нагоду проїхати дорогами Рiвненської, Хмельницької, Вiнницької, Черкаської, Київської та Житомирської областей. За два днi ми подолали понад 1200 кiлометрiв...
Ця чудова подорож залишила в мене незабутнi враження про красу української землi. Нiби в калейдоскопi змiнювалися рiзноманiтнi захоплюючi краєвиди: просторi лани та обрамлені лiсосмугами земельнi дiлянки, великi та малi мiста i села.
Звiсно, мої спостереження не можуть претендувати на всебiчну оцiнку нашого краю, бо бачив я лише невелику його смужку, що прилягала до шляху. Одначе, з погляду аграрiя, не все радує око, а навпаки, викликає тривожнi роздуми. Майже повсюдно на полях пiсля збирання врожаю зернових не проводили будь–якого обробiтку ґрунту. Тiльки де–не–де злущенi стернi, а виоранi поля траплялися дуже рiдко. Подекуди пiсля комбайнування залишилася незiбрана солома. За два днi я побачив у борознi лише два трактори, з них один — на оранцi поля, а другий — стояв iз сiвалкою край лану.
Можливо, подалi вiд шляху «кипить» робота, але на полях, що видно з дороги, картина вимальовується невтiшна. І це в час, коли треба сiяти озимину...
Засоби масової iнформацiї тепер переймаються бiльше використанням зiбраного врожаю. Це добре. Проте, на мою думку, заслуговує не меншої уваги врожай зернових наступного року. Не розумiю, чому цi моменти залишаються поза увагою ЗМІ. Звичайно, редакцiя газети чи телерадiокомiтету не оратиме або сiятиме, але iмпульс у цьому напрямi нiкому не завадить.
Анатолiй САЦЮК, агроном
Здолбунiв,
Рiвненська область