«Стрілки» покаяння

Покаятися за «масовий геноцид євреїв» у час визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького запропонував українському народові архієпископ Тульчинський і Брацлавський УПЦ МП Іонафан. У статті «Про єврейський Голокост при гетьмані України Богдані Хмельницькому», опублікованій на його офіційному сайті, він звинувачує козаків у етнічних чистках і навмисному вбивстві сотень тисяч євреїв на Правобережній Україні. «Про ці маловідомі чорні плями української історії волають до Неба єврейські хроніки того смутного часу», — заявив владика. Утім «маловідомі» для служителя УПЦ історичні події насправді вже досліджені науковцями. Історик і фахівець з питань міжнаціональних взаємин в Україні Віталій Нахманович переконаний, що результати цих досліджень відомі та загальнодоступні. Так, ізраїльський історик доктор Шауль Штампфер ще в 2006–му оприлюднив своє дослідження, де спростовує поширене в певних колах твердження про «спланований геноцид» євреїв за часів Хмельниччини. Він зазначає, що автори єврейських хронік тих часів, пишучи про масові убивства, перебільшували кількість жертв, бо керувалися бажанням викликати сильні емоції і вкласти читачам думку про правосуддя і кару Господню, аби вони зберігали священну пам’ять про жертви.

«У єврейській свідомості Хмельниччина була дуже значним явищем, — каже «УМ» Віталій Нахманович. — Хасидизм виник саме як ідейна відповідь на Хмельниччину, що розглядалася як Божа кара єврейському народові. Бог карає один народ (чи людину) руками іншого. Хоча це не знімає вини з того, хто є інструментом». Історик нагадує, що то була класична релігійна війна, яких у ХVII столітті було чимало у Європі. Це православна війна з католиками та юдеями, де важливою була не етнічна, а саме релігійна приналежність «ворога». До речі, серед козаків траплялися етнічні євреї, а серед «поляків» — етнічні українці. Заяву Тульчинського архієпископа історик вважає штучною. «Це некоректно — комусь пропонувати в чомусь покаятись, — вважає Віталій Нахманович. — Краще, якби каялися не один перед одним, а перед Богом».

Архієпископ у своєму тексті доволі неоковирно пробує зманіпулювати свідомістю своїх читачів, навіщось згадуючи в «козацькому контексті» злочини комуністів. «Зараз настав час говорити страшну правду про Катинь, про Таллергоф і Освенцім, про Чорнобиль, Голокост і Голодомор. І нам, нащадкам українських козаків, настав час розкрити гнійники антисемітизму у своїй далекій тяжкій історії», — закликає владика, в миру Анатолій Єлецьких — уродженець російського села Шаталовка, нащадок старообрядців. До речі, у 2009 році президент РФ Дмитро Медведєв нагородив його орденом Дружби за «внесок у розвиток взаємовідносин між Росією і Україною». Утім антисемітизм, як відомо, — одна з базових засад у церковному середовищі Московського патріархату. Архієпископ Іонафан не лише відвертає увагу від цього, а й намагається підмінити ксенофобську й антисемітську позицію російського православ’я виною «національною». «Про випадковість чи неочікуваність такої заяви немає підстав говорити. Це частина свідомої кампанії», — каже «УМ» знаний релігієзнавець, політолог, доцент Львівського національного університету ім. Івана Франка Андрій Юраш. «Сучасна українська ідентичність базована на кількох «стовпах», між якими Шевченко, Грушевський, Хмельницький. У даному випадку йдеться про підрив базового визначального пріоритету українського етносу. Період Богдана Хмельницького — час найбільшого піднесення визвольної ідеї. Це можна «спроектувати» на сучасний момент і заявити, що українці — спадкові ксенофоби й антисеміти. Це вкладається у рамки оголошеної політичної і церковної війни проти засад української ідентичності, яку ми спостерігаємо останнім часом», — наголошує Андрій Юраш.