Двадцять суден, які нині стоять біля причальних стін вітчизняних портів, схоже, залишаться там надовго. Як заявив на Ялтинському саміті віце–прем’єр Борис Колесников, рішення про квотування збіжжя мають ухвалити з дня на день. Причому влада прагне зробити процес виділення дозволів прозорим — і квоти на вивезення збіжжя мають намір видавати на аукціоні. І цю ідею, за словами Колесникова, попередньо схвалив Прем’єр–міністр Микола Азаров.
Причин непокоїтися у влади дві: в Україні вартість тонни пшениці продовжує зростати — за останній тиждень збiльшилася на 50 гривень за тонну, хоча на світовому ринку вже два тижні ціни залишаються стабільними. Також українські аграрії вкрай повільно сіють озимину — і таким чином закладають міну під урожай наступного року. Саме ці два фактори, а не зниження врожаю, на думку експертів, змушують владу хвилюватися. Адже 38 млн. тонн, які має зібрати держава в нинішньому році, — далеко не катастрофа. Особливо з огляду на доволі суттєві перехідні запаси минулого року. Тобто нестачі зерна для внутрішнього споживання такий валовий збір не спричинить.
А ось на зростання цін — на хліб, м’ясо і навіть молокопродукти — подорожчання зерна має суттєвий вплив. Селяни ж нині просто притримують зерно, аби завтра виручити за нього більше — звичайний ринковий механізм. Уряд же мусить із подорожчанням боротися — надто перед виборами. А будь–яке квотування експорту товару означає автоматичне падіння його ціни на внутрішньому ринку, іноді доволі значне: стрімко зростає пропозиція — і вартість падає.
Споживачі від урядової ініціативи будуть у виграші, натомість аграрії втратять. За приблизними підрахунками президента Української аграрної конфедерації Леоніда Козаченка, селяни не отримають близько 6 млрд. гривень можливого прибутку. Немалі кошти як для вічно недофінансованого аграрного сектору. І, за експертними прогнозами, зниження вартості продуктів харчування сьогодні може обернутися їх подорожчанням завтра.