Прощання з легендами

Позавчора ввечері перестало битися серце одного з секс–символів ХХ сторіччя, голлівудського красеня Тоні Кертіса. Акторові, який помер у своєму будинку в Лас–Вегасі, було 85 років.

Нашим глядачам Бернард Шварц (таким є справжнє ім’я Кертіса) відомий передусім за роллю Джо–Джозефіни у фільмі «Деякі люблять гаряченьке», який у радянському прокаті йшов під назвою «У джазі тільки дівчата». В актори син єврейських емігрантів з Угорщини пішов не одразу — спершу, надивившись фільмів про військових зі своїм улюбленим актором Кері Грантом, вирушив служити на флот під час Другої світової. Після поранення повернувся додому й вирішив за прикладом того ж Гранта податися у Голлівуд. Там 23–річний Бернард узяв псевдонім Тоні Кертіс і в 1949 році дебютував в епізодичній ролі у фільмі «Хрест–навхрест» Роберта Сьодмака.

Попри амплуа «солоденького красеня», у творчому доробку Кертіса траплялися й відмінні за характером ролі — наприклад, серійний убивця–маніяк у фільмі «Бостонський душитель». Є в його послужному списку і роль Андрія в голлівудській екранізації «Тараса Бульби».

Загалом Тоні Кертіс знявся у 130 кіно– й телефільмах і дуже засмучувався, що ніколи не отримував «Оскара». Знімався актор до самої старості. Окрім того, захоплювався малюванням, називаючи своїми натхненниками Ван Гога і Рене Магрітта. Особисте життя голлівудського донжуана також було вельми насиченим — він був одружений шість разів (остання дружина була молодшою за нього на 42 роки) і мав шістьох дітей. Їхній шлюб із партнеркою по фільму «Гудіні» Джанет Лі подарував світові ще одну кінозірку — актрису Джеймі Лі Кертіс.

А напередодні смерті Тоні Голлівуд втратив іще одну видатну постать — у Нью–Йорку пішов із життя видатний кінорежисер Артур Пенн, один із найбільш безкомпромісних критиків американського суспільства. Як повідомляє агенція «Ассошіейтед пресс», Пенн відійшов наступного дня після святкування свого 88–го дня народження. В історію американського та світового кіно режисер увійшов завдяки постановці двох культових фільмів: «Бонні і Клайд» та «Мала велика людина».

Пенн народився в родині виробника годинників і готувався піти шляхом свого батька, але оскільки це ремесло йому не дуже вдавалося, то після батькової смерті хлопець розпочав кар’єру на Бродвеї. У 1960–х роках він набув слави як кінорежисер. Поєднуючи жанри вестерну та гангстерського фільму, Пенн створював яскраві суспільно–політичні драми. Світове визнання режисеру принесла стрічка 1967 року «Бонні і Клайд», яку було номіновано на вісім «Оскарів». У фільмі переповідалася реальна історія пари гангстерів із 1930–х, ролі яких виконували Уоррен Бітті та Фей Данавей. Черговим етапним дітищем Пенна стала стрічка 1970 року «Мала велика людина» з Дастіном Хоффманом у головній ролі. Цю жорстку драму про завоювання Дикого Заходу режисер вважав своїм кращим фільмом.

Американські ЗМІ в некрологах нагадують, що своїми фільмами Пенн змінив обличчя голлівудської кіноіндустрії кінця 60–х років. А «Нью–Йорк таймс» називає Пенна «людиною, яка, можливо, також змінила політичну історію США». 1960 року режисер був радником кандидата на посаду президента Джона Кеннеді і готував його до перших в історії США теледебатів із головним суперником Річардом Ніксоном. Чотири тури теледебатів, кожен на різну тему, дивилися 70 мільйонів американців. Поради Пенна допомогли Кеннеді завоювати довіру виборців та перемогти на виборах.

Артур Пенн тричі номінувався на «Оскара» як найкращий кінорежисер, але жодного разу не переміг. Утім він отримував престижні нагороди багатьох країн та міжнародних кінофестивалів. На Берлінському кінофестивалі 2006 року його відзначили почесним «Золотим ведмедем» за життєвий внесок у мистецтво кіно.