Великий жовтень по–українськи
Спершу мало хто з представників владної верхівки всерйоз сприймав той пікет, який зібрався 2 жовтня 1990 року в Києві на площі Жовтневої революції (нині — майдан Незалежності). На площу до підніжжя гранітного монумента з Леніним, робітниками й солдатами прийшла група студентів. Вони мали напоготові намети, розкладачки й спальники. Хлопці й дівчата сіли на гранітні східці, розіпнули гасло з політичними вимогами, оголосили голодування, а надвечір напнули перші намети. Тоді Україна ще була радянською республікою у складі СРСР, мітинги «сепаратистів» виглядали вже як звичне явище, але не мали особливого впливу на рішення Верховної Ради УРСР на чолі з комуністом Кравчуком.
У центрі Києва за ситуацією стежили значні сили міліції, але табір постав безперешкодно. Політики, навіть з опозиційного, демократичного, табору, не уявляли, що студентський протест невдовзі обернеться на лавину й охопить всі вищі навчальні заклади міста. Докотиться до заводів, змете уряд і примусить керівництво Верховної Ради йти на переговори задля рішень про реальну незалежність республіки.