Учiтеся i не дурiте
Самих себе, повчав Тарас,
Брат брата щиро обнiмiте,
То, може, й люди будуть з вас.
Ми ж не навчилися нiчого,
Такими є, як i були,
І що було у нас святого,
То вже, здається, розп’яли.
Один за одним замовкали
Святої правди голоси,
Бо замiсть душ нам повтикали
Шматки отої ковбаси.
Пересварили з братом брата,
Врожайну ниву вкрив бур’ян,
Де не посiєш демократа,
Там виростає отаман.
Потужнi нуртували сили —
Майдан i лiдери новi,
На жаль, нiчого не злiпили,
Бракнуло лею в головi.
Здобуте нами i дiдами
Уже ведуть на ешафот,
А ми розводимо руками:
І що ми за такий народ?
Усi все знаємо, бо вченi,
Однак брехнi нема межi,
Бо задля долара в кишенi
Прогнали Бога iз душi.
За себе всяк — то наша згуба,
Зробiм один — та спiльний! — крок,
А то ми згадуємо дуба,
Коли спiткнемось об пеньок.
Ми просим єдностi у Бога,
Самi ж роз’єднуємся знов.
Чорнобиль нам пересторога:
І чорна тiнь, i бiла кров.
Ти чуєш, брате, б’ють у дзвони,
На сполох б’ють i кличуть нас.
А ти чужинцям б’єш поклони...
Вставай, бо прокляне Тарас!
Ростислав СОЛОНЕВСЬКИЙ
смт Клевань, Рiвненська область