Лікарня з розумом

У Львові два десятиліття діє «лікарня майбутнього» — Західноукраїнський дитячий спеціалізований медичний центр. Однак пацієнти їдуть сюди з усієї України. Ця лікарня запровадила чимало медичних напрямів, які доти не мали належного розвитку в Україні. Це — лапароскопічні операції, органозберігаючі операції при пухлинах кісток, сучасне лікування гематологічних захворювань, пластична хірургія вроджених вад. Тут діють потужні центри дитячої імунології, токсикології, школа для діабетиків. Більшість лікарів стажувалися у провідних клініках Заходу, постійно поглиблюють знання, пишуть наукові праці, викладають у медичних ВНЗ... А колись тут була «обкомівська» лікарня. Наприкінці 1980–х медична громадськість Львова запропонувала передати її для потреб дітей. В’ячеслав Чорновіл, який очолював обласну раду, підтримав ініціативу, і 20 вересня 1990 року будівлю передали новоствореному дитячому лікувальному закладу. Тут були зручні палати, однак застаріле обладнання. Скажімо, лабораторія була заповнена пробірками і колбочками, про комп’ютерну діагностику й не йшлося...

Іноземна мова — обов’язково

«Ми поставили мету: створити колектив, який працюватиме на сучасному світовому рівні», — каже головний лікар Західноукраїнського дитячого спеціалізованого медичного центру, заслужений лікар України Олександр Миндюк. Його, як досвідченого фахівця, на цю посаду рекомендувала медична громадськість. Він запросив до гурту кількох знаних фахівців, спраглих до нових знань. Вони, за словами пана Миндюка, стали «стовпами» лікарні і, в свою чергу, вирішували, хто очолить той чи інший напрям. «І сьогодні рішення щодо прийняття на роботу приймає весь колектив, — каже головний лікар. — Так само гуртом приймається рішення щодо звільнення. Я лише його затверджую. Тому слід було витримати і не піддатися вимогам деяких високопосадовців прийняти когось на роботу, щоб не зраджувати собі».

«У перші роки багато зусиль докладалося для організації вишколів спеціалістів, — згадує пан Олександр. — Потрібно було домовитися з найкращими клініками в Західній Європі та Північній Америці, знайти спонсорів». Нині в лікарні налагоджені стосунки з різними клініками. Однією з умов прийняття на роботу є знання іноземної мови. Лікарі вже на першому році роботи можуть відвідати закордонну клініку для ознайомлення з тамтешньою системою медицини. А згодом пройти курс навчання. На сьогодні близько 70 відсотків фахівців були на вишколах за кордоном.

Сучасне обладнання було закуплене на доброчинні кошти або ж отримане як гуманітарна допомога. Нині тут діє лабораторія з найбільшим спектром досліджень у місті. З Бельгії та Америки отримали обладнання для лапароскопічних операцій, які у 1991 році впровадили вперше в Україні. Львівських спеціалістів навчав фахівець із Бельгії, один iз піонерів лапароскопічної хірургії в Європі Юрій Козій.

Виживання — на рівні Європи

Відділення гематології одне з перших в Україні перейшло на європейські протоколи лікування онкологічних хворих. Його очолила кандидат медичних наук Романа Поліщук, яка доти 20 років пропрацювала у Львівському інституті гематології та переливання крові, викладала у Львівському медичному інституті ім. Данила Галицького. «У радянські часи виживання дітей з онкогематологічною патологією було менше 10 відсотків. Ми знали, що за кордоном виживає 60—80 відсотків таких дітей, але не знали, як досягти такого результату», — згадує пані Романа. На сьогодні ж виживають 80 і більше відсотків хворих. «Коли до мене приїжджає студентка медицини, яка колись майже вмирала, і коли приходять колишні пацієнти зі своїми дітьми — буває, мороз іде по шкірі, — ділиться гематолог. — У нас задокументовані всі смерті. Минулого року померло двоє. А помирало ж по 20—30 дітей на рік!»

Кісткова онкологія та ортопедія у лікарні також потужно розвинуті. Тут уперше в Україні запроваджено операції, що зберігають природні функції органів. Про це «УМ» розповідає хірург Олександр Щуровський, член кількох європейських медичних товариств, який стажувався в ортопедичній клініці Віденського університету та у двох найбільших клініках США в Нью–Йорку — ортопедичній та онкологічній. Він задоволений рівнем діагностики у центрі, що забезпечується відділенням променевої діагностики, клінічною лабораторією. Утім не вистачає операційного обладнання. Пилки та дрельки хірург отримав від колеги з Нью–Йорка. А от коштовного інтраопераційного рентген–апарата бракує. До речі, на спільні операції сюди приїжджають знані хірурги з–за кордону. Нещодавно опановано новий різновид операцій: пересадку кістки зі здорової ноги на хвору.

Наркози для немовлят

У відділенні анестезіології, інтенсивної терапії та токсикології повертають до життя важкохворих дітей з онкологічними патологіями, нирковою та печінковою недостатністю, діабетичними комами, з імунодефіцитами, муковісцидозом, з нервовими захворюваннями та після операцій вроджених вад розвитку. Усі лікарі відділення набували досвіду в закордонних клініках. Нині є чим похвалитися: дев’ять місяців утримувати дитину на штучній вентиляції легень — це значний прогрес. Адже за цей час пацієнта можна підлікувати і зберегти йому життя. У перші роки така процедура могла тут тривати всього тиждень. Вигляд палат — як у європейських клініках: біля ліжечка 5 — 6 різних дозаторів, монітор, дихальна машина. «Для важких пацієнтів маємо спеціальні дозатори для довготривалого введення ліків, — каже завідувач відділення Ірина Щуровська. — Ми працюємо лише з якісними сучасними наркозами, нам їх закуповує лікарня. Даємо раду навіть із наркозами для немовлят при корекції вроджених вад лицевого скелету, тоді як в інших лікарнях їх оперують лише у старшому віці».

За словами анестезіолога Володимира Пайкуша, державне медикаментозне забезпечення сьогодні теж набагато краще. Однак апаратура потрапляє до лікарні переважно завдяки особистим контактам адміністрації із закордонними клініками. «Ми маємо всього три апарати для проведення так званої «інтелектуальної штучної вентиляції легень» із різними режимами, — каже пан Володимир. — Хотілося б мати більше сучасних наркозно–дихальних апаратів на рівні світових стандартів. Сьогодні наркоз під час операції на лицевому скелеті здійснюються на апараті з гуманітарної допомоги, який працює у нас... із 1993 року».

Світогляд можна змінити

Хірург Остап Могиляк оперує дітей понад 40 років. Пластичною хірургією зацікавився, коли відвідав закордонні клініки і зрозумів, що цей напрям не розвинутий в Україні. Опановував фах у різних країнах, зокрема у засновника пластичної хірургії в Європі паризького професора Бернара Паві. «Потрібно було змінити світогляд, — каже хірург. — У багатьох ділянках медицини у нас досі застарілі методики». Пластична хірургія — це відновлення функцій і вигляду органу тіла, втраченого внаслідок травми чи вродженої вади. Заяча губа, вовча паща (щілина верхньої губи чи піднебіння), бокова щілина рота — це дефекти, яких тепер можна позбутися в грудному віці. «Це творча робота, яка відновлює також соціальне здоров’я дитини. Коли спотворені до операції малюки стають звичайними дітьми — це найбільша радість для хірурга», — розповідає Остап Могиляк. Утім пластичну хірургію досі не викладають у медичних закладах, в Україні ця спеціальність навіть не затверджена у переліку професій.

Тим часом у пана Могиляка вже навчаються хірурги з Житомирщини, Вінниці, Тернополя, а також студенти з Польщі, Італії, Америки. Фахівці дитячого медичного центру охоче діляться знаннями. До речі, чимало спеціалістів клініки мають «додаткове навантаження»: поглиблюють знання про якесь рідкісне захворювання, скажімо, муковісцидоз, анорексію, алопецію. Такі захворювання рідко зустрічаються, вони є важкими для діагностики та лікування. Лікар в обласній чи районній лікарні за 10—15 років може лише раз зустрітися з таким, а тутешні фахівці — постійно. Медики з інших областей скеровують дітей сюди.

За словами заступника головного лікаря з лікувальної роботи Зіновія Іваськевича, нині заклад планує створити діагностичний та реабілітаційний центри. На думку багатьох медиків і громадськості, лікарня могла б стати центром, що передаватиме світовий досвід клінікам України.

ПРИ ЛІКАРНІ ДІЮТЬ:

Інформаційний токсикологічний центр

Уперше в Україні у Львівській дитячій клінічній лікарні (як досі називався заклад) обладнано Інформаційний токсикологічний центр. У його комп’ютерному реєстрі — до 10 тисяч найменувань речовин, якими можна отруїтися, зокрема медикаментів, побутової хімії, фарб, рослинних і тваринних отрут. Описуються симптоми і різновиди необхідної допомоги. Таку програму з базою даних, де зібрано усю можливу інформацію за 50 років про різноманітні отруєння лікарня отримала з США, база оновлюється щокілька років. Цією інформацією можуть користуватися спеціалісти з різних лікарень та будь–хто з громадян. Цілодобовий телефон — (032)242–0–242.

Центр для дітей із хронічною нирковою недостатністю

Створений два роки тому, один iз перших в Україні. Доти хворі діти із Західної України мали очищувати кров від токсинів у Києві. Сьогодні замісна терапія для хворих із хронічною нирковою недостатністю проводиться у Львові. Оскільки нирки у пацієнтів не працюють, їх функцію пожиттєво має виконувати машина. Процедуру слід здійснювати тричі на тиждень упродовж чотирьох–шести годин. Вихід — пересадка нирки, але на Львівщині немає центру трансплантації нирок у дітей, та й операція дуже дорога. Нині в клініці обладнано два зали для гемодіалізу, утім відділення ще не діє на повну потужність — бракує коштів на ремонт.

Західноукраїнський центр дитячої імунології

Це один iз перших таких центрів на теренах України. Його обладнано високовартісною сучасною апаратурою. Керівник центру Лариса Костюченко та всі його фахівці пройшли підготовку за кордоном. Центр співпрацює із західноєвропейськими закладами, які допомагають здійснити обстеження у надто складних випадках, передусім генетичні дослідження, які в Україні належно не розвинуті. Коли діагноз підтверджений, а лікування неможливо здійснити в Україні (зокрема, трансплантацію кісткового мозку, генно–інженерну терапію), фахівці центру звертаються до закордонних медичних центрів та до міжнародних фондів.

Вакцинація здійснюється в клініці на європейському рівні, європейськими вакцинами. На прохання батьків, що деякий час мешкали за кордоном, фахівці роблять також щеплення, які в Україні, на відміну від Західної Європи, не входять до обов’язкового календаря.

Дитячий діабетичний навчальний центр

Безкоштовно навчає дітей та їхні сім’ї, як правильно жити з цукровим діабетом. Ініціатор створення такої школи доктор Ігор Грицюк стажувався в Канаді та Англії. Навчальний клас обладнано партами, комп’ютером, проектором та спеціальними вагами, за допомогою яких оцінюється калорійність їжі. З дітьми працює команда фахівців: лікар, медична сестра, психолог, соціальний працівник.