Ніч. Сирне кружальце повновидого місяця заглядає в котел, який булькає невідомим варивом. «Це приворотне зілля», — на німе запитання з усмішкою відповідає Олег Скрипка, і я йому вірю. Бо як же інакше, адже знаходимося ми на високому пагорбі Старокиївської гори, неподалік закинутого монастирського цвинтаря, і гуляємо сороміцькі вечорниці. Це останні «домашні» гуляння, бо, за народними звичами, на початку травня починається «вулиця». Звичайні відвідувачі столичних пагорбів з неприхованою цікавістю підтягувалися до дивного натовпу, що ряснів вишиваними сорочками, плахтами, жупанами, смушевими шапками і кольоровими стрічками, а коли в голову вдаряла самогонка, запропонована господинями дійства, і весела музика троїстих, вони вже ставали частиною барвистого печворку жупанів і юпок.
«Ми святкуємо стародавні язичницькі свята Лади, Лелі і Красної гірки», — терпляче пояснював Олег Скрипка ошалілим від присутності тут, на землі, естрадної зірки. Хоча зірки вчорашньої ночі були лише на небі, а на грішній тверді Олег грав роль популяризатора українських традицій, та ще й яких! Дешеве порно і вульгаризація статевих стосунків, що нагло нав'язуються нам Заходом, не мають нічого спільного з тонким відчуттям еротизму нашого народу, погоджується Скрипка зі ще одним прихильником кохання по-українськи нардепом Миколою Томенком. Повернемо час трохи назад і пригадаємо, що раніше музикант ініціював створення фолькового фестивалю «Країна мрій», який разом із Клубом етнічної музики підрядився час від часу проводити в столиці різномані-тні вечорниці. Сороміцькі вечорницi були восьмими, після яких пройдуть ще одні травневі ігрища, а потім уже — на Співочому полі — повномасштабний фест «Країна мрій» із залученням закордонних колективів. А поки...
«Взагалі, ми планували зробити закриту вечірку, — зізнався Скрипка, чаклуючи над «приворотною стравою», яка виявилася НЕзвичайним кулішем. — Хотіли просто розслабитися, без обов'язкових концертів, лише під автентичний спів «Божичів», «Древа», «Володара». Але стільки людей поприходило, не виганяти ж». Тут розмову перервав старий в азіатській тюбетейці та вишитому халаті. А щоб у вас не склалося викривлене «шароварне» враження про імпрезу, скажу, що були там і дівчата з японськими парасолями і підмальованими губками, i американські ковбої, бо на горі особливо вітали тих, хто в «етнографічному одязі». Олег зізнався, що свою єдину вишиту сорочку він придбав перед поїздкою в Японію, де мав виконувати державний гімн. І поки ми гуртом різали бульбу і засмажували шкварки, особливо сороміцькі елементи влаштували гульбища, водили кривий танець (аналог хороводу), що символізує циклічність часу, поклонялися еротичній богині Ладі та її дочці Лелі, богині кохання. Тоді Красна гірка має символізувати чоловіче начало, подумалося мені.
Скрипка виконав свою обіцянку частково: співати не співав («Бо не знаю сороміцьких пісень»), проте грав і підбурював якогось молодика, щоб той голосніше затягував: «Причесавси, прилизавси, /В білі штани вбравси, /А як вийшов до дівчини, /То відразу...» Хоча насправді нічого непристойного у тих вечорницях не було (принаймні в межах освітленої галявини до перших кущів), але ж сороміцький дух вчувався. До речі, що то за зілля Олег кинув до казана?..