Олександр Ткаченко: Ми не робитимемо канал, який існував в інший історичний проміжок часу

Півтора десятка років тому, 12 вересня, у телеефірі вперше з’явилися «Плюси». Канал Олександра Роднянського став золотою ерою українського ТБ. Юрій Макаров, Ганна Безулик, Алла Мазур, Ольга Герасим’юк, Олесь Терещенко, Людмила Добровольська своєю роботою у кадрі показали, що телебачення може бути цікавим та інтелігентним. Ні в Севастополі, ні в Луганську українська мова ведучих «1+1» не «різала» слух, бо говорили про важливе і не занудно.

Коли канал купила міжнародна медійна корпорація Central European Media Enterprises Ltd — на «1+1» почалося активне впровадження стилю інфотеймент (розважання). Тоді з каналу або самі пішли майже усі знакові обличчя, або їх «пішли». «Плюси» з лідерських позицій почали сповзати на 4–5–тi місця. На рівні чуток причин цьому називали кілька: від нерозуміння румунських менеджерів українського менталітету до цілеспрямованої роботи на зниження показників гендиректора каналу Олександра Ткаченка, — щоб цей медіаактив дешевше міг купити Ігор Коломойський, який свого часу не зміг сторгуватися з першими власниками — Олександром Роднянським та Борисом Фуксманом.

Цього року Коломойський став власником «Плюсів»: СME продала 100 відсотків своїх українських активів компанії Harley Trading Limited, яка належить бізнесмену. Гендиректором «Плюсів» залишився Олександр Ткаченко, який очолив усю групу каналів «1+1». З ним наша розмова.

«Коштів на розвиток достатньо»

— Пане Олександре, яких рейтингів і прибутків ви очікуєте від чіткого позиціонування каналу «1+1», яке запровадили у новому сезоні?

— Високих рейтингів і серйозних прибутків. Наше завдання — стати каналом номер один за аудиторією 18–54.

— Чому після чергової зміни власника «Плюси» не повернули інтелігентно–інтелектуального контенту, який свого часу найбільше подобався телеглядачам, а продовжили працювати у стилі інфотеймент?

— Що ви маєте на увазі — інтелігентно–інтелектуальний контент?

— По–перше, це було дуже давно, і конкуренція тоді була зовсім іншою. Було два головні канали, і тоді можна було конкурувати різним продуктом, зокрема й різними ток–шоу. Сьогодні каналів значно більше — основних, щонайменше, шість, і політичних ток–шоу достатньо. Якщо говорити про інтелектуальні чи аналітичні програми — я сам вів одну з таких, та вважаю, що не треба весь час озиратися назад. Набагато краще жити сьогодні і дивитися вперед. Ми формуємо контент каналу «1+1», як і інших каналів групи, з огляду на конкурентне середовище і вподобання нинішніх глядачів.

— Відтепер у групі «1+1» відповідальний за думаючу аудиторію, подібним до колишніх «Плюсів», ставатиме канал «Сіті», в ефірі якого є «Легенди Сіті», «Неформат», інші проекти про історію та культуру?

— Було б дивно, якби на столичному каналі не приділяли увагу історії свого міста. Програма «Легенди Сіті» виходить раз на тиждень і має іміджевий характер. Але ще раз наголошу: ми не будемо озиратися назад і не робитимемо з жодного каналу канал, який існував в інший історичний проміжок часу і в іншому конкурентному середовищі. Канал «Сіті» є столичним каналом, який орієнтований на мовлення у великих містах, і його основою є випуски новин та програми, які зачіпають проблеми великого міста.

Крім того, новини каналу «1+1» — ТСН, документальні проекти, а також такі шоу, як «Міняю жінку», «Без мандата», низка нових розважальних шоу і навіть деякі серіали основного каналу не лише розважають, а й дають можливість співчувати і «проживати» якийсь досвід разом із героями та дивитись на різні ситуації під інакшим кутом. У планах групи — створення низки іміджевих соціальних проектів.

— Яка частина коштів зі 100 мільйонів доларів Ігоря Коломойського, які він інвестував у розвиток групи за умовами договору купівлі акцій Central European Media Enterprises Ltd, пішла на розвиток «малих» каналів: ТЕТ, «1+1 Internasional», «Сіті» та «2+2»?

— Ми не будемо говорити про порядок цифр — це комерційна таємниця. Але коштів, виділених на розвиток, достатньо для того, щоб утілити поставлені перед нами амбіційні зав­дання. Ми розуміємо, що конкурентне середовище активне, і всі учасники ринку мають амбіційні плани, тому, враховуючи стартові позиції, нам потрібен трохи сильніший поштовх. У нас є три пріоритетні напрями — зростання рейтингів усіх каналів групи «1+1», розвиток власного виробництва та інвестиції в людей, оснащення каналів, інфраструктуру. Повторюся, фінансів для цього у нас достатньо.

«Якщо продукт успішний, він завжди окупиться»

— Чим вигідно для групи каналів активно розвивати власне виробництво, а не замовляти телепродукцію у сторонніх продакшенів?

— Коли розвиваємо власне виробництво — ми «вирощуємо» власні таланти, а також ретельніше контролюємо якість майбутньої програми та її кошторис. До 15–річчя каналу «1+1» у нинішньому сезоні ми підготували 15 проектів власного виробництва: «Міняю жінку», «Без мандата», «Сусідські війни», «Від пацанки до панянки», інші. Втім ми замовляємо виробництво і стороннім продакшенам.

— Чи вважаєте вдалою практику зйомок і показу україномовного серіалу «Тільки кохання»?

— «Тільки кохання» — перше довге, 100–серійне «мило», зняте українською мовою. Цей проект був корисним за кількома позиціями. По–перше, він дуже чітко показав ступінь глядацького інтересу за регіонами: якщо на Заході країни серіал дивилися 15—17 відсотків, то на Сході — 3—4 відсотки. Порадувало те, що серіал досить активно скачували в інтернеті. З іншого боку, цей проект був дуже корисним для налагодження процесу зйомок, формування команди, яка, маючи цей досвід, впевненіше почуватиметься у майбутньому. Після «Тільки кохання» ми зняли ще один серіал українською мовою — за форматом близьку до ситкому комедію «Світ Соні», яку глядачі побачать у цьому сезоні.

— Які подальші плани стосовно власного виробництва фільмів?

— Готуємо класичний ситком «Домашній арешт», мова героїв якого буде жвавішою, розмовною, а не літературною, як у «Тільки коханні». Будемо відшліфовувати майстерність на гумористичних серіальних проектах, виробляючи які важливо розуміти, що в українців своє почуття гумору, часом не зрозуміле, наприклад, росіянам.

— Дехто вважає, що україномовний продукт неможливо продати, щоб окупити виробництво. Не боїтеся мати збитки?

— По–перше, у нас є своїх п’ять каналів, на яких його можна показати. По–друге, якщо продукт успішний, він завжди окупиться.

Новини інфотеймент — не за стандартами ВВС

— Ви вважаєте вичерпаним конфлікт із журналістами «ТСН», які на початку травня оприлюднили заяву про прояви цензури на «1+1»?

— Не думаю, що у нас був конфлікт. Була настільки відкрита і прозора дискусія, що за нею могли спостерігати всі охочі. Зараз у нас відбувається конструктивний і професійний діалог усередині колективу. Для нас важливо те, що ми стали краще розуміти одне одного.

— За якими критеріями, на ваш погляд, потрібно оцінювати присутність у випусках новин ознаки утисків свободи слова?

— Формат новин на всіх каналах різний. У нас це інфотеймент, що передбачає дещо інші критерії оцінки, аніж «залізобетонний» формат новин ВВС 20–річної давнини. Якщо моніторити новини з таких позицій, у нас, безперечно, є порушення. Але базових журналістських стандартів — дві точки зору, бекграунд та невикривлення істини — ми дотримуємося. А коли в окремих випадках щось не виходить, то це, найімовірніше, наші внутрішні цехові питання, а не якась політика.

— Чому на каналі «1+1» вирішили розширити інформаційне мовлення?

— Для нас інформаційні та публіцистичні програми — один із стовпів контенту «1+1». Ми досить успішно працюємо у цій сфері, підтвердження чому — рейтинги основного випуску ТСН. Ми хочемо повторити цей успіх і з іншими випусками новин — денним та пізньо–вечірнім.

— Що ви можете відповісти скептикам, які переконані, що нове реаліті–шоу «Без мандата» політики під час виборчої кампанії до місцевих рад використають із рекламною метою?

— Ми ж раді, що ці дві історії — вибори до місцевих рад та старт «Без мандата» — збіглися. Відтак політики охочіше погоджувалися на участь у проекті. Втім вони, на мій погляд, поки що не усвідомлюють, у що «влипли». Коли програма вийде в ефір, думаю, у багатьох скептиків автоматично зникнуть питання стосовно того, на яких умовах ішли у неї учасники і чи платили вони за це комусь. А загалом, уже з самого початку виробництва цього проекту ми зробили для себе багато відкриттів, не усі з них приємні. Найперше, виявилося, що можливість людей спілкуватися з тими, кого вони обрали керувати країною, по–новому розкриває не стільки політиків, як власне звичайних людей.