«Гія. Ми не забули»

Мовчанка, якою вчора на майдані Незалежності вшанували пам’ять Гії Гонгадзе та інших загиблих журналістів, цього разу розтягнулася на 10 хвилин — за кількістю років, що минули від дня загибелі редактора інтернет–видання «Українська правда». Як і в попередні роковини, на головній площі столиці зібралися небайдужі, аби нагадати: «Георгій. Ми не забули». Традиційно були свічки о 19:00, виставлені у вигляді літер «Гія» (тепер не на майдані, а на підступах до адміністрації Президента), щити з чорним силуетом, клацання скорботного метронома, зачитування вимоги встановити й покарати всіх замовників вбивства, а не лише виконавця — генерала Пукача і його підлеглих та мертвого міністра Кравченка. Учасників акції було не найменше порівняно з останніми роками — близько трьохсот. Колона без жодних ознак партійної атрибутики пройшла на Банкову, де напівдорозі вперлася в міліцейський кордон. Серед вимог до влади — припинити утиски свободи слова.

Віяння нової п’ятирічки

«Нинішній рік — це не лише 10–річчя зникнення Георгія Гонгадзе. Вперше за останні п’ять років список загиблих журналістів цілком може поповнитися. Більше місяця тому зник засновник і видавець харківської газети «Новий стиль» Василь Климентьєв. Міліція завела справу про навмисне вбивство і каже, що його вже немає серед живих, — зазначають організатори акції, котрі не бажають рекламувати свої організації. — Також вперше за останні п’ять років міжнародні організації констатують значне збільшення порушень свободи слова, тиску на ЗМІ та спроб запровадити цензуру в Україні».

Саме масовий громадянський рух із вимогами розслідувати вбивство опозиційного журналіста Гонгадзе став однією з передумов здобуття українськими ЗМІ реальної свободи слова. Тепер нова влада знову намагається насадити цензуру.

Прикметно, що вчора по обіді активістам акції правоохоронці не дозволяли почепити транспарант зі словами «Георгій, ми не забули» на місток через вулицю Інститутську біля майдану. У попередні роки проблем із цим не траплялося, та тепер заступник начальника Печерського райуправління ГУ МВС Володимир Соцький став на заваді.

У лісі під Таращею

Уранці в лісі під Таращею, де свого часу знайшли обезголовлений труп Гонгадзе, відбувся традиційний мітинг–реквієм. Церемонія біля пам’ятного хреста, встановленого при дорозі, була скромною, але з помітними персонами. Окрім діячів УНА–УНСО та ін., промову виголосив Олександр Мороз — колишній голова Соцпартії, який восени 2000 року оприлюднив у парламенті записи розмов із кабінету Президента Кучми про потребу розправи над редактором опозиційного інтернет–видання. «Ми десять років дивимося на ці маніпуляції. Заяви Кучми, ніби вбивство Гонгадзе готували в ЦРУ, — банальна інсинуація. Ні в моральному, ні в політичному сенсі ця справа не закінчиться, допоки не буде поставлено всі юридичні крапки, — сказав Олександр Мороз. — Гія своїм життєвим прикладом розбудив країну, а вона до цього виявилась не готовою». Думку соціаліста про нові загрози стану свободи слова в Україні фактично повторив і голова київської організації УНА–УНСО Ігор Мазур (Тополя).

Після урочистостей біля хреста журналісти та партійці відвідали «розриту» могилу — місце, де знайшли тіло Гонгадзе.

Головним фігурантом у «касетному скандалі», який пролив деяке світло на замовників розправи з Гією, був майор держохорони Микола Мельниченко. У коментарі «УМ» власник «того самого диктофона під диваном» сказав: «Днями Генеральна прокуратура оголосила рішення, згідно з яким єдиним замовником і виконавцем убивства Георгія Гонгадзе є генерал Кравченко. Моїх свідчень, свідчень Пукача для Генпрокуратури виявилося недостатньо, щоб висунути обвинувачення Литвину і Кучмі. Політична еліта боїться використати цю інформацію. На сьогоднішній день Україна програла, але нас не поставили на коліна».

Литвин радіє — Пукач свідчить

Учора на прес–конференції Голова Верховної Ради Володимир Литвин, який у 2000 році був главою адміністрації Президента Кучми і, згідно з «плівками Мельниченка», брав участь у розмовах про розправу з Гонгадзе, змушений був відповідати з цього приводу. Литвин вважає, що розслідування вбивства Гонгадзе підтвердило його непричетність до цієї справи, «незважаючи на ті зусилля, які робилися, робляться і будуть ще для того, щоб зробити мене чи не головним винуватцем». На думку спікера, «нитки цієї справи можуть вести за кордон». «Для того, щоб установити істину, треба вийти за межі України, що зробити дуже важко, мабуть, навіть неможливо», — Литвин фактично повторює слова Кучми про нібито роль американських спецслужб в інспіруванні «справи Гонгадзе».

Голова ВР припустив, що особи, замішані в справі про вбивство Гонгадзе, найближчим часом активізують свою діяльність для приховування істини. Судячи із загибелі міністра Юрія Кравченка та інших осіб, причетних до «ескадронів смерті» в МВС, відповідні особи в Україні «активізувалися для приховування істини» вже давно.

А ось адвокат вдови Гонгадзе, Мирослави, — Валентина Теличенко — підтверджує, що у своїх свідченнях генерал Олексій Пукач згадує Володимира Литвина. Про це Теличенко сказала в інтерв’ю «Українській правді» після першого дня ознайомлення з матеріалами справи.

Пукач, котрий зізнався у виконанні вбивства Гії, у своїх свідченнях розповідає про роль Литвина. Так, за твердженнями генерала, невдовзі після убивства, 17 вересня 2000 року, пан Литвин побував у міністерстві внутрішніх справ у кабінеті Кравченка. Там був присутній перший заступник міністра Микола Джига, керівник апарату МВС, нині покійний Едуард Фере, а також сам Пукач. Як стверджує Пукач, Кравченко представив його Литвину зі словами: «Володимир Михайлович, це — наш співробітник, який особисто розібрався з Гонгадзе». Міністр поплескав Пукача по плечу і звернувся до Литвина зі словами: «Передайте Президенту, що ми виконаємо будь–яку його вказівку».

Тобто зі слів Пукача випливало, що Литвин щонайменше був у курсі всіх подій, які відбувалися навколо Гонгадзе.

Пізніше між Пукачем і Литвином була проведена очна ставка, на якій генерал підтвердив свої слова, а спікер парламенту їх заперечив.

А ТИМ ЧАСОМ...

Чотири міжнародні організації вимагають від української влади переглянути та поновити розслідування щодо замовників убивства журналіста Георгія Гонгадзе. Також вони вимагають гарантувати притягнення до суду замовників цього злочину, порушити кримінальну справу проти вищих посадовців, які чинили перешкоди слідству, та унеможливити переслідування та насильство проти журналістів в Україні. Відповідне звернення підписали Міжнародна федерація журналістів (IFJ), британська Спілка журналістів (NUJ), Фундація Гонгадзе та Інститут масової інформації (ІМІ).