Вентиль під арештом

Учора Окружний адмінсуд міста Києва розпочав слухання позову профспілкових організацій України, невдоволених 50–відсотковим підвищенням вартості природного газу для населення та комунальних підприємств. Перед початком засідання профспілкове керівництво провело прес–конференцію для журналістів та запевнило, що не сумнівається у своїй перемозі.

Позов захисники прав трудящих подали ще у другій декаді липня. Підстава: на їхню думку, уряд не узгодив свою тарифну політику з представницьким органом профспілок і при цьому порушив цілу низку законодавчих норм. Йдеться про тристоронню генеральну угоду та постанову Кабміну від 1 березня 2010 року, за якою вартість природного газу для населення упродовж нинішнього року не має перевищувати минулорічний показник. Головний аргумент профспілкових діячів: вимоги уряду виконати неможливо, оскільки рівень доходів населення дуже низький, а борг із зарплатні становить 1,7 млрд. гривень.

Утім експерти вкрай скептично оцінюють не тільки шанси профспілок на перемогу, а й логіку їхніх дій. «Об’єк­тивно нині у нашій країні судова гілка влади підконтрольна виконавчій, яка вже ухвалила певне рішення і не відступиться від нього», — сказав «УМ» керівник енергетичних програм «НОМОС» Михайло Гончар. Тим паче підстави для такого рішення є досить вагомими з точки зору певних осіб у нинішній владі — так званого газ–олігархічного лобі. «Головним аргументом, про який чиновники воліють мовчати, є погашення так званих «збитків «Росукренерго». Існує чітка орієнтація, що їх треба погасити. Президент публічно заявив, що проблему буде розв’язано. А взяти мільярди, окрім як iз населення, нізвідки. Вилучення цих грошей із бюджету «Нафтогазу» означає автоматичне банкрутство цієї структури», — переконаний експерт.

Хоча з юридичної точки зору, на думку аналітика, потужніші аргументи — також на боці влади. «Обіцянка влади не підвищувати тарифи носила політичний характер, а ось зобов’язання підняти їх було зафіксоване у Меморандумі з Міжнародним валютним фондом, — каже Гончар. — І тому цей документ має юридичну силу». Зрештою, й ідея заморозити тарифи з економічного боку є вкрай недоцільною. «Сьогодні Україна платить за російський газ учетверо більше, ніж своїм, вітчизняним видобувникам. Тобто де–факто ми стимулюємо їхню промисловість і губимо свою. А це шлях руйнування галузі», — стверджує експерт. Натомість збільшені тарифи можна було б використати для підтримки українського газовидобування.

«Тож заклики профспілок сьогодні є популістськими, — каже Гончар. — У 1990–х роках незалежні профспілки зробили вагомий внесок у реформування економіки, але зараз вони відновили свій радянський статус».