А чи великий наш народ,
Як прийнято казати?
Чи ляже вiн грудьми на дзот —
На дзот жорстокий влади,
Що цiнами шалено б’є —
За газ, тепло i воду?
Чи скажуть люди «Нi!» своє,
Як личило б народу.
Отим замашкам брехунiв,
Якi, йдучи до влади
Й личину вдягши солов’їв,
Спiвали серенади.
І про покращення життя
Лились, мов мед, рефрени,
Й що не допустять вороття
До злиднiв супермени.
А що ж насправдi має люд
Вiд виборiв у ранцi?
Був горя фунт — а нинi пуд
Та ще ряснiшi пранцi.
А мо’ великим недарма
Народ усе ж мiй зветься?
Й вiн це пiдтвердить, зокрема,
Як осiнь розпочнеться.
Прибудуть владцi iз Мальдив,
З Канар, полишать любi Канни.
А люд, що тут ледь не згорiв,
Край вулиць тiсно стане
Й гукне потужно на свiт весь,
Що аж земля хитнеться:
«Нехай усiх вас вiзьме грець,
Бо нам взять доведеться!»
Павло БОЙКО
Київщина