Мерців не судять?

15.09.2010
Мерців не судять?

На початку цього тижня Генпрокуратура лаконічно повідомила про завершення досудового слідства у справі Олексія Пукача, якого обвинувачують у вбивстві журналіста на замовлення. Адже завтра — 16 вересня — виповнюється 10 років відтоді, як Гію викрали «перевертні» у центрі столиці. Та журналістам видання «Українська правда», засновником і редактором якого був Георгій Гонгадзе, через власні джерела в ГПУ вдалося дізнатися про сенсаційний поворот у резонансній справі: замовником убивства Гії вважають лише загиблого екс–міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка. Й жодного живого фігуранта! Від сьогодні мати загиблого — Леся Гонгадзе, вдова Мирослава Гонгадзе та їхній адвокат можуть почати ознайомлення з матеріалами справи.

 

За версією слідства, саме Кравченко приблизно 13–14 вересня наказав убити Гію «для припинення у такий спосіб журналістської діяльності», а Пукач виконав наказ через кар’єрні мотиви. Відповідну постанову про притягнення Пукача до кримінальної відповідальності слідчий ГПУ Олександр Харченко підписав ще 7 вересня 2010 року. Нагадаємо, що Пукача обвинувачують у вбивстві на замовлення за трьома статтями Кримінального кодексу, максимальна санкція за якими — довічне ув’язнення. Окрім убивства Гії, у справі також фігурує епізод викрадення «перевертнями в погонах» Олексія Подольського — помічника депутата Сергія Головатого, який на той час був активним опозиціонером.

«Єдиним замовником і підбурювачем вбивства Георгія Гонгадзе є тодішній міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко, — так учора коментував витік інформації речник ГПУ Юрій Бойченко. — Оскільки він уже, на сьогоднішній день, мертвий, значить, буде щодо нього припинено судовий розгляд».

Нагадаємо, що Юрій Кравченко загинув ще у 2005 році у власній садибі під Києвом. Слідство дійшло висновку, що генерал скоїв самогубство, і поставило на цьому крапку, хоча важко припустити, що самогубця міг стріляти в себе двічі. Отже, замовником нині став мрець, а їх не судять. Натомість про інших фігурантів «касетного скандалу» — екс–Президента Леоніда Кучму та екс–главу його адміністрації, а нині спікера ВР Володимира Литвина, жодного слова. Живих не чіпають, тож обурений екс–майор Держохорони Микола Мельниченко, який передав слід­ству записи розмов «під диваном Кучми», вже припускає, що може відмовитися свідчити в суді у справі Гонгадзе.

«17 вересня — останній день, коли можна висунути обвинувачення замовникам, — каже пан Мельниченко, який неодноразово називав замовниками саме Кучму й Литвина. — Якщо це не буде зроблено до цього дня, вони не будуть покарані ніколи!».

Цікаво, що й Пукач наполягає на тому, що Кравченко особисто познайомив його з Литвином одразу після вбивства Гонгадзе, але на очній ставці спікер сказав у очі вбивці: «Я з вами не знайомий». Натомість екс–заступник міністра Кравченка, нині нардеп Геннадій Москаль має сумніви, що Пукача знайомили з Литвином. При цьому його дивує, що колишній шеф став єдиним замовником, адже журналіст Гонгадзе ніколи не писав нічого про МВС та його керівництво.

Отже, виникає запитання: чи зупиняться слідчі лише на замовнику Кравченку, чи підуть далі.

  • «Термінатор» згадав усе

    Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>

  • Кримінальний талант

    Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>

  • Шанс для невинних

    Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>

  • «Хорте», тримайся!

    Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>