«Хто проти повернення сталінщини — прошу встати!»

Позавчора у столичному кінотеатрі «Кінопанорама», як 4 вересня 1965 року — в кінотеатрі «Україна», демонстрували «Тіні забутих предків». Показ знаменитого фільму Сергія Параджанова 45 років тому був в Україні прем’єрним. І саме тоді відбулася перша публічна акція громадянської непокори проти політичних репресій, що почалися після хрущовської «відлиги»: перед заповненим залом Iван Дзюба назвав прізвища вже заарештованих українських вільнодумців, В’ячеслав Чорновіл закликав устати всіх, хто виступає проти відновлення сталінщини, а Василь Стус продекламував «Два слова правди». Усім активістам, звичайно, «виставив рахунок» КДБ.

«Є певна аналогія тих і нинішніх подій в Україні, — каже Олесь Сергієнко, який уперше дивився «Тіні забутих предків» 45 років тому саме в кінотеатрі «Україна». — І сьогодні, коли нова влада ще не пропрацювала й року, починається наступ на вільнодумство та українську мову».

Організатори нинішнього показу «Тіней забутих предків» із Молодого Народного руху запросили до кінозали «шістдесятників» та старшокласників київських шкіл. Щоб молодь відчула атмосферу минулих подій, їх почали без попередження інсценізувати: «Хто проти повернення сталінщини — прошу встати!» — полум’яно закликав молодий чоловік у вишиванці. І більшість підвелася.

Загалом 15—16–річні кияни по–різному реагували на розповідь політв’язня Василя Овсієнка, який за Брежнєва карався зі Стусом в одному таборі, декламування віршів поета Раїсою Недашківською та кадри геніальної картини Параджанова про кохання Івана й Марічки. Мій сусід по залу, наприклад, устиг упродовж промов та сеансу пограти в комп’ютерну гру і вивчити фізику. А дівчина у гламурному наряді після закінчення телефонувала мамі: «Було цікаво...»