«Круті» йдуть на периферію

Сьогодні стартує улюблена забава українців — виборча кампанія. І хоча градус нинішніх перегонів буде знижено (вибори відбуватимуться лише до місцевих органів влади, обминуть Київ і ще деякі населені пункти), пристрасті вируватимуть. Адже кожна з амбітних політичних сил, а надто — Партія регіонів, прагне взяти контроль над містами й областями, підсилити реноме та вплив. Причому в радах кампанії накладатимуться одна на одну: 50х50 балотуватимуться партії і кандидати–мажоритарники.

Деякі відомі політики збираються в «заслання» — змагатися за мерські та облрадівські крісла. Так, за Полтаву боротиметься Асадчев, за Одесу — Костусєв, за Львів — Тягнибок, за Житомир, найімовірніше, — Павленко.

Народний депутат від «Нашої України» Віктор Матчук запевнив, що без роздумів складе парламентський мандат, якщо пройде до Рівненської облради, — це, мовляв, важливіше. Раніше говорили, що балотуватися в облраду Київщини має намір Юрій Луценко, подейкували, що в мери Сімферополя збирається екс–міністр праці БЮТівка Людмила Денисова (місто рябіло білбордами «Блондинка йде у мери»)... Про справжні наміри політики різного штибу офіційно оголосять невдовзі. Можливо, що по ваш голос також приїде відомий діяч...

Українофоб Костусєв братиме Одесу

Претендентів на крісло мера Одеси вже шестеро: чинний міський голова Едуард Гурвіц, голова Антимонопольного комітету України Олексій Костусєв, його позашлюбний син — депутат міськради Олексій Гончаренко, лідер міської організації партії «Батьківщина» Дмитро Співак, депутат міськради Олександр Коробчинський і лідер обласного осередку партії «Справедливість» Віталій Алайбов.

Політологи визначилися: найбільш реальними конкурентами пана Гурвіца, що балотуватиметься від партії «Солідарність», можуть стати «бізнесмен від політики» пан Костусєв та його син Гончаренко, причому кандидатуру останнього може підтримати Морська партія України, до створення якої причетний одеський нардеп–«регіонал» Сергій Ківалов.

А тим часом глава ОДА Едуард Матвійчук робить безцеремонні заяви — на зустрічі з журналістами після 19–ї одеської конференції ПР він заявив: «Олексій Олексійович Костусєв буде мером Одеси». Очевидно, ототожнюючи рішення партійної структури з майбутнім вибором городян, а Одесу — з одним із міст Північної Кореї, якою керує один вождь і одна партія, що вирішують долю будь–яких виборів.

Із яким же багажем іде на вибори Костусєв? 56–річний уродженець міста Невельська Сахалінської області Росії потрапив в Україну після переведення на службу в Одеську область батька–прикордонника. На початку 90–х «засвітився» в Одеській міськраді як затятий депутат–українофоб, очолював представництво з управління комунальною власністю Одеси, коли велася дика «прихватизація» комунального майна; згодом виявився причетним до низки скандалів, у тому числі пов’язаного з обманним заволодінням квартирою громадянки Бельгії. Двічі невдало балотувався в мери Одеси: в 1994 році програв Гурвіцу, у 1998–му — Боделану. Напередодні виборів–2006 Костусєв заявив, що не бачить сенсу брати участь у мерській гонці, зважаючи на рейтинг Гурвіца. Залежно від політичної кон’юнктури пан Костусєв уже встиг побувати членом КПУ, Соцпартії, партії «Союз» і, нарешті, Партії регіонів. На попередніх виборах очолював список «регіоналів» до Одеської міськради, які отримали 38 із 120 мандатів.

Уже заявлено, що підтримають кандидатуру Костусєва місцеві структури «Сильної України», сумнозвісна партія «Родіна», «Дозор», «ЗУБР», «Колокол» та інші проросійські організації.

Корінний киянин Асадчев піде на Полтаву

Поява відомого політика, вчорашнього голови ОДА Полтавщини Валерія Асадчева у списку претендентів на посаду мера обласного центру стала справжньою сенсацією для міста. Адже після завершення «губернаторської» каденції Асадчев, корінний киянин, відбув до столиці зі словами про намір позмагатися за крісло київського градоначальника.

Та після дочасного усунення від влади Леоніда Черновецького і скасування виборів у Києві Асадчев змінив плани — він іде в мери Полтави. До речі, у 1995–1998 роках Валерій Асадчев очолював один із найбільших районів Києва — Московський, який за своїм потенціалом не поступається всій Полтаві. Саме там «старий рухівець» почав набувати унікальний для «ідейного» націонал–демократа управлінський досвід, вершиною якого стало майже чотирирічне «губернаторство» на Полтавщині.

Асадчев не одразу відгукнувся на пропозицію облорганізації своєї Української народної партії та представників своєї «губернаторської» команди поборотися за крісло мера. Власне, дав згоду лише в останні дні серпня, коли неофіційна виборча кампанія конкурентів уже давно тривала. За словами пана Валерія, він балотуватиметься тому, що «в Полтаві й досі немає української влади», а серед потенційних кандидатів — потужного господарника, та ще й патріотичної людини, яка могла б добре опікуватися міським господарством».

До останнього часу вважалося, що «мерське» крісло «розіграють» між собою нинішній очільник міста Андрій Матковський і бізнесмен Олександр Мамай, який завбачливо відзначився безпрецедентною «благодійністю», роздаючи усім без винятку пенсіонерам Полтави продуктові набори з гречкою, цукром та іншими харчами. Першого з них, відомого українофобськими замашками, екс–очільник Полтавщини вважає своїм «ідеологічним» суперником, зазначаючи, що Матковський, над усе дбаючи про власний піар, «не проявив господарських якостей, від чого місто дуже багато втратило». Говорячи ж про показну передвиборчу «благодійність», Асадчев радить полтавцям озирнутися на Київ, який, за його словами, «купився на гречку» й фактично одразу опинився у полоні породжених «гречкосіями» комунальних проблем, корупції, «дерибану» землі та майна.

Попри постійні підніжки з боку БЮТівської команди мера (дійшло до того, що в неї «не знайшлося» землі навіть для встановлення щогли з державним прапором перед будівлею облдержадміністрації), Валерію Асадчеву вдалося немало зробити для Полтави. З містом він «поріднився» не лише фігурально. Наша газета вже повідомляла про всиновлення тодішнім головою ОДА двох хлопців–старшокласників із полтавської школи–інтеранату, яких вони з дружиною Валентиною і зараз ведуть по життю. У випадку перемоги на мерських виборах пан Валерій вважає за необхідне подбати насамперед про впровадження в місті енергозберігаючих технологій, які економитимуть кошти населення і громади, будівництво доступного житла, наведення ладу в комунальному господарстві. Асадчева підтримує Віктор Ющенко і «Наша Україна».

А у Львові cюрприз — Тягнибок

Інтриги виборам мера Львова додає націоналіст Олег Тягнибок. Чітких заяв провідника ВО «Свобода» — мовляв, іду на вибори мера, — досі не прозвучало. Таке враження, що пан Олег хоче зберегти інтригу. Щоправда, на одному з брифінгів він пообіцяв, що позиція «Свободи» на цих виборах стане «приємним сюрпризом»: «Якщо раніше я міг відповісти, швидше, «ні», ніж «так», то тепер [чинний мер Андрій] Садовий повністю розчистив опонентів. Тобто дорога відкрита, і я розумію, що в цій ситуації мені варто зареєструватися».

Тягнибок є одним із найбільш політично впізнаваних львів’ян всеукраїнського масштабу і спеціальної реклами не потребує, тим більше у Львові. І хоча він наразі лише натякає, що може включитись у мерські вибори, це не на жарт стурбувало штабістів конкурентів. Адже зброя в пана Олега небезпечна — прозора біографія, чіткі політичні гасла, відсутність бажання сподобатись «і вашим, і нашим». Згідно з останнім опитуванням Комітету виборців України, Тягнибок — у трійці лідерів симпатій львів’ян щодо трону Ратуші. Наразі головний «свободівець» поступається лише Садовому та його запеклому опонентові, депутатові–«регіоналу» Петру Писарчуку. Натомість, за підрахунком КВУшників, симпатії до Тягнибока перевищили рейтинг колишнього львівського мера Василя Куйбіди, екс–міністра комунгоспу в уряді Тимошенко.

За словами голови львівського осередку КВУ Ок­сани Дащаківської, у місті є велика ймовір­ність протестного голосування проти чинного мера. І якщо конкуренти Садового зуміють цим скористатися, передвиборча кампанія буде вкрай напруженою.

Мерський шанс Тягнибока полягає в тому, що донедавна він не ангажувався у «розборки» між Писарчуком та Садовим. Поки їхні штаби змагалися, хто кого дошкульніше вкусить, запевняючи у власних господарських талантах, Тягнибок напрацьовував романтичний імідж такого собі бандерівця ХХІ століття. І якщо Тягнибок увійде у виборчий клінч з директором найбільшого базару у Львові Писарчуком, то зможе закинути йому не лише «регіональне» сьогодення, а й компартійне минуле. А у випадку відкриття «бортового залпу з усіх гармат» по Садовому останньому також буде непереливки за посередній стан господарки та постійне політичне лавірування.

До речі, за результатами серпневого опитування Українського центру вивчення громадської думки «Соціоінформ», у Львові на виборах до міської ради утримує першість саме «Свобода» — за неї готові проголосувати 25,5% городян. Зі значним відривом іде «Батьківщина» — 14,3%, а «Нашу Україну» підтримало б 9% виборців.

Колишній «молодіжний» міністр Павленко — до Житомира

Лідер житомирської організації «Нашої України», екс–міністр у справах сім’ї, молоді та спорту Юрій Павленко нині перебуває в «чемоданному» настрої. Не виключено, що він балотуватиметься на посаду мера Житомира. «Я не відкидаю цього, але про своє рішення повідомлю з початком кампанії», — сказав пан Юрій у коментарі «УМ». Під питанням і місце його проживання. «Якщо я йду на мера, то, очевидно, переїжджатиму до Житомира», — запевнив екс–міністр. У 2006–2007 роках, коли Павленко був головою Житомирської обласної держадміністрації, він уже жив «на два міста».

Рішення щодо балотування пана Юрія мають ухвалити спершу на рівні житомирської міської парторганізації «НУ». Однак, як запевняє Павленко, у будь–якому разі «Наша Україна» має чіткий план розвитку Житомира і збирається брати участь у місцевих виборах на всіх рівнях — від обласної до районних рад, на посади селищних голів та мерів.

ПОЗИЦІЯ

Обласний мандат важливіший?

Народний депутат, екс–голова Рівненської ОДА Віктор Матчук вирішив балотуватися до обласної ради, бо, як сказав він у зверненні до земляків, хоче «повернутися у рідну область і працювати тут із вами». Голова обласної організації «Нашої України» ставить перед собою конкретну ціль — боротися за посаду голови Рівненської облради, щоб повернутися до практичної роботи на користь мешканців Рівненщини. Матчук оголосив про готовність заради цієї мети скласти мандат депутата Верховної Ради України — «якщо нам вдасться провести до обласної ради достатню кількість однодумців та заручитися підтримкою інших фракцій».