Зобов’язайлівка від «айболитів»

Цілком можливо, що вже в наступному році вступить у дію наказ про обов’язкову диспансеризацію населення нашої країни. Профільне міністерство вже оприлюднило документ, згідно з яким кожен громадянин України — від новонародженої дитини до найстарiшого дідуся — мусить щороку проходити медичний огляд. Наказ, який набере чинності після реєстрації в Мін’юсті, покликаний допомогти медикам отримати повну картину захворюваності українців різного віку та своєчасно виявляти різні патології. За попередніми підрахунками, всеукраїнська диспансеризація обійдеться приблизно в 6 мільярдів гривень. Реалізація програми почнеться після того, як її узгодять у Кабміні. А для того, щоб ініціатива не стала черговою формальністю (коли люди просто купують у лікарів довідки, навіть не пройшовши того медогляду), МОЗ обіцяє карати як нечесних пацієнтів, так і лікарів, які штампують такі папірці.

Наказ № 728, викладений на сайті МОЗу, передбачає, що дітям віком до 18 років будуть проводити скринінг–тести, антропометричні вимірювання, давати попередню оцінку фізичного та нервово–психічного розвитку, вимірювати гостроту слуху та зору, робити туберкулінові проби. А лікар–стоматолог має щорічно здійснювати дітям санацію після попереднього огляду зубів та ротової порожнини.

Дорослі люди мають заповнити анамнестичну анкету (загалом 54 пункти), виміряти зріст, вагу, артеріальний тиск. Крім того, дорослим «світить»: 1) пальпація молочних залоз, гінекологічний огляд жінок iз 18 років (за відсутності патології — 1 раз на 3 роки), у дівчат від 15 років (за їхньою поінформованою згодою) — пальцьове ректальне або бімануальне обстеження; 2) вимірювання гостроти слуху; 3) вимірювання гостроти зору; 4) аналіз крові (вимірювання ШЗЕ, гемоглобіну, лейкоцитів, цукру, холестерину); 5) аналіз сечі на білок; 6) електрокардіограма (від 15 років — щороку); 7) вимірювання внутріочного тиску (після 40 років); 8) рентгенологічне обстеження органів грудної клітки — 1 раз на 2 роки; 9) мамографія жінкам (від 40 років — 1 раз на 2 роки); 10) УЗД простати чоловікам (від 40 років — 1 раз на 2 роки); 11) пальцьове обстеження прямої кишки (від 30 років); 12) пневмотахометрія; 13) огляд дільничним лікарем (лікарем ЗПСМ); 14) огляд лікарями–спеціалістами за показаннями.

Як не дивно, але цей план чиновників не отримав бурхливих аплодисментів ані від народу (на благо якого закон, у принципі, мав би діяти), ані від тямущих лікарів. Усі мої знайомі в один голос кажуть, що ініціатива начебто й непогана, але є великі сумніви, що огляд буде дійсно безкоштовним. А ще лякають шалені черги в поліклініках, які й сьогодні «тішать» хворих, а після вступу закону в дію виростуть до гігантських розмірів. Для того, аби пройти повний медогляд у пересічному державному медзакладі, дорослій людині потрібно витратити два дні (а буває й більше). Для людей, які працюють «від дзвінка до дзвінка», відпроситися у начальства на кілька днів для обстеження — велика проблема...

Щодо медиків, то вони також ставляться до нововведення доволі скептично. На перший погляд здається, що медогляд усієї країни мав би забезпечити профілактику та раннє виявлення різних патологій. Утім, як зазначає екс–міністр охорони здоров’я, президент Української асоціації боротьби з інсультом, професор Микола Поліщук, є й зворотний бік медалі: «Усі ми живі люди, у кожного можна знайти «щось не те» у плані здоров’я. І сьогоднішні методи обстеження дозволяють діагностувати навіть незначні порушення в роботі організму — ті, що не потребують медикаментозного усунення і взагалі втручання лікаря. Але ж лікарі зацікавлені побільше лікувати хворих, виписувати рецепти, призначати додаткові обстеження й різні процедури, щоб заробити на життя. В нинiшній системі охорони здоров’я медпрацівник отримує зарплату не за кількістю здорових людей, а за кількістю пацієнтів, яким він допоміг. Тому огляди нерідко проводять за принципом «немає здорових людей, є недообстежені хворі». Поголівний медогляд усього населення — це великий крок назад, фактично повернення до старої радянської системи, дуже нераціональне використання бюджетних коштів. Не варто робити такі недоцільні речі, тому що витрати на реалізацію цього плану будуть дуже значними, а користі від цього буде надто мало. Якщо ми справді хочемо вдосконалити галузь охорони здоров’я, то повинні здійснити її структурну перебудову: забезпечити абсолютно все населення лікарями загальної практики (сімейної медицини). Тоді кожен лікар буде знати своїх хворих і бачити, кого і як треба обстежувати, направляти на додаткову діагностику тощо. Цей підхід дасть набагато кращі результати. Але, на жаль, в Україні інститут сімейного лікаря ще дуже слабо розвинений».