Київрада наприкiнцi серпня прийняла звернення до Верховної Ради України з проханням надати їй право ліквідувати райради в місті. Оскільки це ініціатива «регіоналів», ясно, що ВР дозвіл дасть (їм, звичайно, хотілося, щоб це відбулося до місцевих виборів). Рішення ВР можна передбачити, бо Янукович і «регіонали» мають усю владу в Україні — президентська посада, парламент, уряд, місцеві адміністрації. Але країна не вважається підкореною, доки не взято столицю.
Центральну київську владу «регіонали» вже взяли: намісником у Києві став перший заступник голови держадміністрації Олександр Попов. Поставити його було неважко, «молода команда» Черновецького виявилася настільки некомпетентною, що втратила управління системою життєзабезпечення міста, а отже, і довіру киян. Виявилася настільки злодійкуватою (пригадаймо хоча б корупційну «роздачу» земель), що прокуратура назбирала стоси кримінальних матеріалів — досить, щоб посадити їх усіх до буцегарні. Команда пробувала замести сліди: зникли тисячі приватизаційних документів за кілька років. Коли з Миргородського суду свиня поцупила лише один документ, це викликало завдяки Гоголю гучний розголос. У нас усе тихо як із крадіжкою документів, так і — самої землі.
Чому ж не виконується заклик Януковича про боротьбу з корупцією? Вірогідно, «регіонали» вирішили не повертати київській громаді вкрадене майно і кошти, а укласти з командою Черновецького угоду: кримінальні справи не порушуються, а «молода команда» передає «регіоналам» владу. Дехто без галасу пішов із київської влади, дехто, опинившись на гачку, погодився служити, при цьому «аматори» поклялися більше не красти, поступившись цим правом «регіоналам»–професіоналам. Черновецький залишився на посаді, але якщо в «Рогах і копитах» «зицпредседатель» сидів за чужі махінації, то Черновецький, якщо закомизиться, сяде за свої — київська земля, переведення акцій банку в офшор для продажу без податку. На короткому повідку також і секретар Довгий.
Попов є професіоналом на порядок вищим за Черновецького, тож міське господарство він так–сяк налагодить. Але красти будуть і при ньому, такі вже маємо «еліти». Київ завжди був ласим шматком, володіння ним давало політичні та економічні переваги. Хто тільки за нього не бився! Мотиви зрозумілі, принади Києва знав ще Пушкін: «То ль дело Киев. Что за край! Валятся сами в рот галушки»...
Отож центральна київська влада опинилася в руках «регіоналів», але відчути себе повними хазяями їм заважають 10 районних рад, які розпоряджаються комунальним майном районів. Тому проти них розроблено операцію «Ліквідація»; управління районами здійснюватиме КМДА, фактично буде введено пряме президентське. Цікаво, що ПРУ створювалася як партія, що протидіяла централізації, боролася за права регіонів, за місцеве самоврядування, а взявши владу, стала проводити політику централізації, сильної, жорсткої вертикалі. Але управління можна вважати демократичним, якщо його здійснюють виконкоми рад в областях, районах, містах. Саме вони мають розпоряджатися майном і коштами, а не держадміністрації. Президент повинен мати префектів лише для контролю.
За нормальної чесної влади у нормальному самоврядному суспільстві райради у місті справді не потрібні, вони є п’ятим колесом у возі (у третині обласних центрів їх уже нема). Є аргументи «за»: спрощення управління без зайвого колеса, економія на утриманні депутатів райрад, чиновників. Але за нинішньої влади негативів ліквідації райрад більше, ніж позитивів. Райради єдині, хто може хоч якось контролювати дії Київської держадміністрації, підпорядкованої «регіоналам», не дати розбазарити землю та майно районів. Не можна допустити монополізації влади «регіоналами», хоча б у столиці. Бо влада розбещує. Абсолютна влада розбещує абсолютно.
Не ідеалізуючи райради (та їхніх голів), треба розуміти, що це найбільш наближені до киян представницькі органи. Київрада так само далека від народу, як і Верховна Рада. А органів самоорганізації населення вулиць, кварталів, мікрорайонів, передбачених ст. 140 Конституції, у Києві нема через небажання влади та пасивність населення.
Тому першочерговим завданням має бути демократична адмінреформа в країні та створення органів самоорганізації киян, а вже потім можна реформувати управління районами. А нам пропонують поставити воза попереду коня, та ще й розписуються у любові до Києва. «Як тебе не любити, Києве мій!» Адже стільки ще лишилося неприватизованих київських земель і майна!
Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>
На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>
Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>
Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>
Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>
