Дим–димок із душком

09.09.2010
Дим–димок із душком

Малюнок Володимира СОЛОНЬКА.

Південно–Західна залізниця планує запустити рейковий сміттєспалювальний об’єкт потужністю 400 кілограмів сміття за годину майже в центрі столиці (на вулиці Уманській, 8). Відповідне прохання від залізничників уже отримала Солом’янська районна держадміністрація. Як зазначається в тексті документа, об’єкт МПК–400 викидатиме в повітря понад 20 видів забруднюючих речовин, а валовий викид складатиме 3,3 тонни на рік. Поки керівництво залізниці коментарів уникає, мешканці вимагають громадських слухань. Місцева ж влада чекає гостей із Харкова — авторів «чудо–проекту» — і запевняє: думку людей почують. Екологи категорично проти запуску сміттєспалювального об’єкта, адже для контролю його роботи в Україні немає належної нормативної бази.

 

«Під загрозою два парки»

Олена Григоренко, мешканка Солом’янського району і керівник органу самоорганізації населення «КМ «Рідна оселя», почала бити на сполох після того, як їй до рук потрапив черговий номер районки «Солом’янка». У газеті було надруковано заяву, в якій керівництво залізниці просить адміністрацію дозволити запуск «несамохідного транспортного обладнання для технічного обслуговування верхньої будови колії залізниці з переробкою твердих відходів». Більша частина тексту складалася з назв шкідливих речовин, які будуть виділятися в атмосферу: від хлору до діоксину азоту.

«Я сама про таку ініціативу не знала, добре, що мешканці будинку показали мені липневий номер газети. Коли я прочитала ту замітку, зрозуміла, що в даній ситуації байдужості проявляти не можна, — говорить пані Олена. — Адже поруч iз місцем, де хочуть розмістити об’єкт, розташовуються два парки. Один із них при університеті «КПІ», інший — поблизу Уманської. Це єдині місця відпочинку на природі для тутешніх мешканців. І я вважаю, ні в якому разі не можна допустити забруднення цих зон. Якщо і палити сміття — то вже точно не тут, а поза містом».

Окрім того, за словами пані Олени, заплановане розміщення «сміттєспалювальника» порушує наказ Міністерства охорони здоров’я, згідно з яким санітарно–захисна зона навколо об’єкта має бути не менше 1000 метрів, тоді як до найближчого житлового будинку трохи більше двох сотень. Заяву від «Рідної оселі» про бажання мешканців детально ознайомитися з проектом Олена Григоренко надіслала на адресу Солом’янської адміністрації і з нетерпінням чекає відповіді.

Свою незгоду із будівництвом об’єкта МПК–400 висловлює й Алла Солоненко, керівник органу самоорганізації населення «Шулявка». На думку пані Алли, до цього питання треба підходити обдумано й обов’язково провести громадські слухання. З відповідним проханням вона звернулася до голови Солом’янської адміністрації Івана Сидорова. «Поки що відповіді не отримала, але я і мешканці сподіваємося на порядність влади і на те, що думку людей не проігнорують, — говорить Алла Солоненко. — А ще найближчим часом громада планує звернутися до ректора НТУУ «КПІ» і попросити викладачів екології оцінити ступінь небезпеки об’єкта. Адже проблема стосується не тільки мешканців Солом’янського та Шевченківського районів, а й студентства НТУУ «КПІ» — неподалік Уманської розташовані гуртожитки».

«Думку людей врахуємо»

Отримати коментар чи дізнатися більше про МПК–400 в ініціатора його запуску — Південно–Західної залізниці — УМ» не вдалося: наш запит досі «розглядається».

Єдине, що вдалося з’ясувати — на місці, де об’єкт планується ввести в експлуатацію (Уманська, 8), наразі діє вагонна дільниця зі складами продуктів, харчів та білизни. Її працівники про будівництво сміттєспалювального пристрою не чули. Начальник дільниці на відпочинку, а його найближчі підлеглі говорити на тему сміття відмовилися. Мовляв, не мають на те жодного права.

Зате в Солом’янській районній адміністрації Києва поспішили запевнити: громадські слухання відбудуться, і розробники сміттєспалювального об’єкта дадуть відповіді на всі запитання мешканців. «Автори проекту — харківська фірма, здається, «Технологія» називається... Це не сміттєспалювальний завод, це пересувний об’єкт. Там нищитимуться відходи виключно залізниці, — повідомила Майя Єременко, начальник відділу охорони здоров’я та вторинних ресурсів Солом’янської адміністрації. — Громадські слухання відбудуться найближчим часом, ми повідомимо про час і дату через районну газету. Бути чи не бути об’єкту в Солом’янському районі — вирішуватиме адміністрація, але думку людей ми врахуємо обов’язково. Адже серед громадськості теж можуть знайтися компетентні люди, можливо, зможуть розказати про якусь додаткову загрозу...».

«Спрогнозувати, що і скільки викидатиме сміттєспалювальний об’єкт, неможливо»

Директор Київського еколого–культурного центру Володимир Борейко вважає, що в ситуації, коли Державні санітарні правила і норми не змінювалися з часів Радянського Союзу, промислові та інші об’єкти, які викидають шкідливі речовини, слід було б розміщувати лише на значній відстані від населених пунктів.

«Рiч у тiм, що в Україні на деякі з видів шкідливих викидів взагалі немає норм гранично допустимої концентрації, і багато підприємств цим користуються. Але ж це не означає, що коли немає документації, то немає шкоди організму, — говорить пан Володимир. — А щодо цифр, наведених у заяві залізничників, мене взагалі дивує, як рахувалися майбутні об’єми викидів від переробки твердих відходів. Це неможливо в принципі, оскільки сміття в Україні не сортується, а його склад не аналізується. До складу цих «твердих відходів» входить дуже багато різних матеріалів. Як можна передбачити напевне, що саме викидатиме пасажир потяга, чи навпаки — чого він точно не викине (якщо це таки не промислові відходи палитимуть)? Відповідно, і сказати напевне, які речовини потраплятимуть в атмосферу, теж не можна».

За словами Володимира Борейка, загрозу для людей внаслідок роботи «сміттєспалювальника» можуть становити не тільки забруднюючі речовини, а й результати їхнiх хімічних реакцій між собою після накопичення (так званий кумулятивний ефект). Тобто складається ситуація, коли об’єм викидів «iз труби» відповідає нормам, а утворення внаслідок реакцій наносять непоправної шкоди людям та довкіллю. І це не контролюється й не враховується, а довкілля та люди потерпають.

 

NOTA BENE

Деякі із забруднюючих речовин, зазначених у тексті звернення щодо запуску МПК–400:

Азот діоксид — при звичайних умовах це газова суміш бурого кольору із задушливим запахом. Високотоксичний. Навіть у невеликих концентраціях подразнює дихальні шляхи, у великих — викликає набряк легенів.

Сірковуглець — прозора летка рідина з ефірним запахом. Частково розкладається під дією ультрафіолетових променів. Продукти розкладу мають надзвичайно неприємний запах. Отруйний.

Хлороводень — безбарвний задушливий газ iз різким запахом. На повітрі він «димить» внаслідок утворення дрібненьких крапель туману з парами води.

Стирол — рідина без кольору зі специфічним запахом. Слаботоксичний, практично не розчинний у воді. Випари стиролу подразнюють слизові оболонки.

  • Навiщо Києву вулиця Табiрна,

    ...Я вийшов iз вулицi Пилипа Орлика, повернув на Михайла Грушевського, пересiк Богдана Хмельницького, спустився на Петра Сагайдачного... Сьогоднi в це важко повiрити, але чверть вiку тому про такi назви годi було й думати. Справдi, в перший рiк Незалежностi столиця України ввiйшла з вулицями Ленiна, Свердлова, Дзержинського, Жданова, Кiрова, Куйбишева, Орджонiкiдзе, Менжинського, Володарського, Косiора, Постишева, Мануїльського, площами Жовтневої революцiї, Ленiнського комсомолу, Брежнєва тощо. Та що там вулицi та площi, найпрестижнiшi центральнi райони столицi iменувалися Ленiнський, Радянський, Жовтневий, Московський, Ленiнградський, а в цих районах найошатнiшi вулицi носили iмена класикiв марксизму-ленiнiзму, росiйських революцiонерiв, агентiв ленiнської «Іскри» та мало не всiх членiв ленiнсько-сталiнського ЦК. >>

  • Розшукується дизайнер

    Будь-яку потрібну та корисну справу можна зіпсувати. Власне, для цього достатньо грати не за встановленими правилами, а за тими, що відповідають кон’юнктурі сьогоднішнього дня. Киянам обіцяли відкритий конкурс, на якому обиратимуть головного архітектора міста. >>

  • Митарства українського трамвая

    Кілька місяців тому на розширеному засіданні Ради директорів підприємств, установ та організацій міста Києва було підписано угоду про об’єднання зусиль київської міської влади та бізнесу щодо розвитку внутрішнього ринку задля сталого економічного розвитку міста. Свої підписи під документом поставили міський голова Києва Віталій Кличко, президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах та голова Ради директорів підприємств, установ та організацій Києва Олександр Осадчий. >>

  • Чи повернуть киянам Довженків кінотеатр?

    Із плином часу залишається все менше тих, хто пам’ятає про кінотеатр імені Олександра Довженка, який колись розташовувався на проспекті Перемоги, 24а. Цю не надто ошатну споруду було знесено кілька років тому, і на її місці має з’явитися сучасний кінокомплекс. >>

  • Київ без крил

    У митрополичих палатах у «Софії Київській» того дня збирали підписи під зверненням до Кличка і Порошенка передати під музей авіації будинок сім’ї Сікорських на Ярославовому Валу, 15-б і перейменувати аеропорт «Київ» (Жуляни) на честь Сікорського. Підписатись під одним зі звернень не виходило. Активісти обидві вимоги оформили в одному листі. >>

  • Де сидять художники?

    Київ усе більше переймає європейські традиції, наповнюючи вулиці креативними елементами вуличного дизайну — від паркових скульптур на Пейзажній алеї та лавочок у вигляді чашок на Прорізній до розмаїтих нетривіальних «пам’ятників» — Їжачку в тумані, закоханим ліхтарям, табуреткам. >>