Бароковий Свято–Троїцький дерев’яний собор у Новомосковську звели козаки ще у 1778 році. Причому при його спорудженні не застосували жодного цвяха. Дотепер у світовому реєстрі ЮНЕСКО він входить до першої сотні найвидатніших пам’яток дерев’яного зодчества. Свого часу цей собор оспівав в однойменному романі видатний український письменник Олесь Гончар. Тих, хто за радянських часів намагався підтримувати собор, шельмували різними способами, особливо на Дніпропетровщині. Книжка Віталія Коваля про це так і називатиметься «Собор у риштуванні».
Тепер же перед собором життя поставило інші проблеми. Саме риштування йому нині й не вистачає, бо храм не ремонтували цілих 130 років. А тому будь–якої миті він може розвалитися, немов картковий будинок. Настоятель храму Володимир Цешковський iз цього приводу б’є тривогу вже не один рік. Однак спромоглися тільки підрахувати кошторисну вартість об’єкта, яка «затягла» на 26 мільйонів гривень. Таких грошей в обласної влади, певна річ, немає. Доводиться сподіватися на Київ, але і в державних інституцій руки до Новомосковська не доходять.
Тим часом вежі собору вже похилилися на 20 градусів, а центральний купол просів настільки, що може будь–коли провалитися. Експерти наполягають, що зміцнювати фундамент і вирівнювати куполи треба негайно. Але все йде до того, що тільки коли клюне смажений півень, хтось заворушиться, проте може бути пізно.