Hайбільше шкоди картоплі, як і загалом пасльоновим, звісно, завдає колорадський жук, якого більшість iз нас витруює «хімією». Фахівці з асоціації «Картопля України» радять при цьому особливо не захоплюватися шкідливими не лише для колорада препаратами й суворо дотримуватися інструкцій. А також пам'ятати: щоб успішно боротися з жуком, його потрібно своєчасно виявити. Коли картопля на городі тільки починає сходити, слід регулярно і пильно оглядати не лише рослини, а й поверхню грунту. Знайдених жуків, яйцекладки та личинки збирають у посудину (краще з насиченим соляним розчином) і знищують. Личинки першого-другого покоління можна струшувати з кущів у відро або просто на землю — вони майже не здатні заповзти назад, на рослину.

Після першотравневих свят багато хто зітхає з полегшенням: «Фух! Нарешті можна відпочити!». Адже ці затяжні вихідні ми традиційно використовуємо, щоб виконати свій найперший обов'язок перед батьками і суспільством — засадити городи. Доводи на зразок: «Мамо, он гляньте — у Богуславі на ринку відро картоплі коштує 2,40, то нащо її стільки садити?» — не діють у жодній зі знайомих мені родин, незалежно від статку і прибутків покоління молодшого. Українці — люди запасливі і вважають великою ганьбою, коли земля «гуляє»: якщо не картопля, то там мають рости буряки, кукурудза або принаймні гарбузи.
Не секрет, що «родинну повинність» змушені виконувати не лише більшість співробітників Міністерства аграрної політики, а й деякі перші особи нашої держави. Наприклад, позаторік тодішній віце-прем'єр-міністр з питань АПК Леонід Козаченко в інтерв'ю «Україні молодій» зізнався, що картоплю їсть тільки свою — ту, що вирощує на трьох сотках на дачі під Києвом. І навіть обіцяв узяти кореспондента «УМ» із собою, щоб показати, як він це робить, оскільки ми були переконані, що хто-хто, а віце-прем'єри в Україні заробляють достатньо, щоб купувати харчі у супермаркетах і не морочити голову копанням та саджанням грядок.